«Учень мольфара»

Учень мольфара (fb2) - Учень мольфара (Українське ліричне фентезі - 1) 553K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Богдан Рута

Богдан Рута

Учень мольфара

Вода нестримним потоком лилася на неї, змушуючи несамовито волати про порятунок. Луна дзвінко вдарялася об гори, та вони мовчали у відповідь. Жовте сонце байдуже світило комусь, хто був не тут, у стрімкому потоці, борсаючись і хапаючись за життя, а десь там, далеко, де колись була і вона. Гори мовчали, а ріка кричала, сердячись та несучи її слабке тіло кудись у невідоме. Вона напружила м’язи у марному сподіванні вхопитися за каміння, що стирчало з води, але воно вислизнуло з рук. Вона останнього разу змахнула руками у повітрі і поринула у безодню…

Олена схопилася на ліжку, важко дихаючи. Огляділась – вона у своїй кімнаті, за вікном вже розвиднялося. Вкотре за останні кілька місяців вона прокидається від жахливого нічного марення – мабуть, вдесяте чи вдвадцяте, вона вже збилася з рахунку. Та й рахувати давно перестала – в неї вже не залишалося ніяких сил. Ні на що. Жахливі ночі виснажували її. Вона відкинула ковдру і поповзла на кухню. Заварила заспокійливого трав’яного чаю, сіла на стілець, висьорбала склянку і почала варити каву. І отак щоранку: чай-кава. Прямо як у пісні Вакарчука, тільки там кожен пив своє. А вона усе одразу, щоб мати подвійний ефект: заспокоїлась – збадьорилась. Та останні тижні це вже не працювало.

Олена старанно нафарбувала обличчя та попленталась на роботу – до офісу. В редакції було, як завжди, весело – всі на телефонах, і все треба зробити негайно, бо ще на вчора. Якщо раніше вона у цій буремній боротьбі за винятковий контент та ексклюзивні матеріали ще якось відволікалась, то зараз і це не допомагало. Треба із цим щось робити… Олена пройшла повз колег, що віталися хто кивком голови з мобільником біля рота, хто махаючи рукою, на секунду піднявши очі від ноутбука. Вона на хвилину призупинилася біля кабінету головного редактора, потім увійшла.