«Збірка творів»

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

ISBN 978-617-12-0740-0 (FB2)

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

Друкується за виданнями:

Шекспір В. Твори в шести томах. Том 2 / Вільям Шекспір ; перекл. з англ.; післямови О. Алексєєнко і Н. Жлуктенко. — К.: Дніпро, 1985. — 622 с.

Шекспір В. Твори в шести томах. Том 3 / Вільям Шекспір ; перекл. з англ.; післямови Д. Наливайка. — К.: Дніпро, 1985. — 574 с. : іл.

Переклад з англійської

Юрія Лісняка («Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі»), Ольги Сенюк («Віндзорські жартівниці»), Ірини Стешенко («Венеціанський купець», «Два веронці», «Комедія помилок»), Івана Франка (сонети).

Укладач Ганна Яновська

Художник Юлія Твєрітіна

Електронна версія створена за виданням:

Шекспір В.

Ш41 Збірка творів / Вільям Шекспір ; укл. Ганна Яновська ; перекл. з англ. Ю. Лісняка, О. Сенюк, І. Стешенко, І. Франка ; худож. Ю. Твєрітіна. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 640 с.

ISBN 978-617-12-0495-9

УДК 821.111

ББК 84(4Вел)

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2016

Приборкання норовливої

ДІЙОВІ ОСОБИ

Крістофер Пройд, лудильник

Шинкарка в сільському шинку

Лордів паж, перевдягнений на даму

Перший ловчий, Другий ловчий, Перший слуга, Другий слуга, Третій слуга при лорді

Перший актор, Другий актор із трупи мандрівних акторів

Інші ловчі, слуги та актори

Прислуга при пажі

У «ПРИБОРКАННІ НОРОВЛИВОЇ»:

Баптіста Мінола, заможний падуанець

Катеріна, Норовлива, старша дочка Баптісти

Б’янка, менша дочка Баптісти

Гремйо, багатий літній падуанець, жених Б’янки

Гортензіо, падуанець, жених Б’янки (згодом перебраний на Ліччо, вчителя музики)

Люченцо, син Вінченцо з Пізи, закоханий у Б’янку (згодом перебраний на Камбйо, вчителя)

Траньйо, слуга Люченцо (згодом перебраний на свого пана)

Бйонделло, другий слуга Люченцо

Вінченцо, багатий пізанський купець, батько Люченцо

Учитель з Мантуї, згодом перебраний на Вінченцо з Пізи

Петруччо, веронець, жених Катеріни

Грумйо, слуга Петруччо

Кертіс, Пітер, Натанієль, Філіпп, Джозеф, Ніколас, Кравець, Галантерейник, слуги Петруччо, в його заміському домі.

Удова, що виходить за Гортензіо

Пітер, слуга Баптісти

Інші слуги Баптісти, Люченцо та Петруччо

Місце дії — Падуя і заміський дім Петруччо.

Входять Пройд і шинкарка.

Будеш бита, їй же богу.

А ти будеш у колодках, шахраю.

Ах ти, стерво! Пройди не шахраї. Заглянь-но в літописи: ми прибули сюди ще з Річардом Завойовником. Отож paucas palabris[1], не балакай багато, хай собі буде, як буде. І відчепися.

То ти заплатиш за ті чарки, що побив, чи ні?

Ні, не заплачу. Ані пенса. Іди, хай тобі святий Херонім, ляж у своє холодне ліжко та погрійся. (Лягає долі.)

Стривай, знайду на тебе раду. Покличу дозорчого. (Виходить.)

Клич хоч двох або й трьох дозорчих, я їм зумію дати відкоша. З місця не зрушусь, ані на палець. Хай собі приходить твій дозорчий, прошу дуже. (Засинає.)

Сурмлять роги. Входить лорд, що вертається з полювання; за ним його почет.

Ти, ловчий, добре гончаків доглянь:

Кинь кров Веселому — ач, морда в піні! —

А Хапуна із Дойдою спаруй.

Ти бачив, як мій Срібний слід узяв,

Уже холодний, біля живоплоту?

Його й за двадцять фунтів не віддам.

1-Й ЛОВЧИЙ

Та ні, не гірший, пане, і Дзвінок:

Він теж залився над холодним слідом

І двічі нині відшукав його.

Повірте, це у вас найкращий пес.

Дурний! Якби Лунай прудкіший був,

За нього б дав я десятьох таких.

Ти нагодуй як слід їх та доглянь!

Бо взавтра полюватиму я знов.

1-Й ЛОВЧИЙ

Вельможний пане, все зроблю.

(побачивши Пройда)

Це що? Чи мрець, чи п’яний? Він живий?

2-Й ЛОВЧИЙ

Ще, пане, дихає. Якби не був

Він підігрітий пивом, то йому б

Холодною постеля ця здалась.

Тварюка, бач, розлігся, мов свиня.

Який бридкий твій образ, люта смерте!

Ось жарт я з цим п’янюгою утну.

А що, якби перенести його

У свіжу постіль, пишно одягти,

Внизати пальці перснями й подать

Йому до ліжка пресмачний обід,

І щоб його збудили служники

В лівреях гарних, — то скажіть мені:

Чи не забуде злидень, хто він є?

1-Й ЛОВЧИЙ

Авжеж забуде, пане, далебі!

2-Й ЛОВЧИЙ

Прокинувшись, оторопіє він.

Подумає, що це приємний сон

Або пуста мана. Візьміть його,

Перенесіть в найкращий мій покій,

Повісьте всі сласні картини там,

Чуприну змийте у пахкій воді,

В кімнаті накуріте ялівцем,

Напоготові хай музики ждуть —

Тонами неземними ніжних струн

Його побавить, як проспиться він.

А заговорить — зразу підступіть

З низьким уклоном — і спитайте так:

«Що нам накаже наш вельможний пан?»

Один хай срібну миску піднесе,

Де плавають трояндні пелюстки,

Той — дзбан з водою, третій — рушника,

З словами: «Звольте руки остудить!»

Четвертий пишне вбрання хай подасть,

Спитавши, що він хоче надягти,

А ще котрийсь — розкаже про собак,

Про коней, а насамперед про те,

Як тужить пані, що слабує пан.

Втовчіть йому, що він безумним був,

А відповість, що марить він тепер, —

Запевніть ви, що обмар вже минув,

Що він — вельможний лорд. Ну, молодці,

Коли обачно все оце вдасте,

То кращої розваги й не знайти.

1-Й ЛОВЧИЙ

Не бійтесь, пане, так ми все втнемо,

Так тонко розіграємо, що він

Повірить в теє лордство хоч-не-хоч.

Ну, в ліжко бережно його вкладіть,

А потім — буть напоготові всім.

Пройда виносять. Лунає сурма.

Йди, хлопче, подивися, хто це там.

Один слуга виходить.

Якийсь, напевне, подорожній пан

Спочить у мене в домі забажав.

Входить слуга.

Ну що? Хто там?

Актори мандрівні

Вам пропонують послуги свої.

Хай зайдуть.

Входять актори.

Прошу, хлопці, прошу в дім.

Вельможний пане, дякуємо вам.

Ви хочете сьогодні грати тут?

Як буде ваша ласка нас прийняти.

Та залюбки! Цього ось бачив я:

Синка орендаря колись він грав,

Що до панянки сватавсь. Я забув,

Як звуть тебе, одначе роль така

Тобі пасує, й грав чудово ти.

Вельможний пане, то я Сото грав.

Так, так, і грав чудово, я кажу.

Ну що ж, з’явились дуже вчасно ви,

Бо хочу я тут жарт один утнуть,

І ви б могли мені допомогти.

Сьогодні буде в вас один глядач

Вельможний; та не певен я, чи ви

Спроможетесь потамувати сміх,

Побачивши, який чудний той пан.

Він у театрі зроду не бував,

І посмішка розсердила б його.

Не бійтесь, пане, стримаємось ми,

Хоч би який химерник з нього був.

(до слуги)

Ну, хлопче, заведи в їдальню їх

Та нагодуй вечерею як слід.

Що є в господі, все давай на стіл.

Слуга з акторами виходять.

І пажа розшукай — Бартолом’ю,

Нехай як даму приберуть його,

А потім до п’янюги відведуть.

Та звіть його з шанобою: «мадам», —

А він, як хоче догодить мені,

Достойно й чемно хай себе поводить.

Адже він бачив, як шляхетні дами

Своїм мужам і годять, і коряться.

То хай же і п’яниці так він годить,

До нього лагідно й уклінно мовить:

«Скажіть мені, владарю мій, у чім

Дружина ваша може вам явить

Свою покору і свою любов?»

Обніме ніжно, поцілує палко,

І схилить голову йому на груди,

І сльози ллє, немовби дуже рада,

Що вичуняв її вельможний муж,

Хоч він себе уже сім років мав

За вбогого й гидкого жебрака.

А не по хлопцеві жіночий хист —

Присилувать себе до зливи сліз, —

На поміч цибулину треба взять

І до очей в серветці піднести,

То хоч-не-хоч, а потече сльоза.

Біжи й хутчіше це перекажи,

А що робити далі, дам я знати.

Слуга виходить.

Я знаю: паж зуміє добре вдать

Вельможну даму — й голос, і ходу,

І всі манери. Ох, кортить почути,

Як він п’янюгу «мужем» назове,

І сміх душитиме всіх слуг моїх,

Як слугувати будуть мужлаєві.

Піду туди — поради їм давати, —