«Фауст. Трагедія»

Йоганн Вольфґанґ Ґете

Фауст

Трагедія

ПРИСВЯТА[1]

ПРОЛОГ У ТЕАТРІ[3]

Д и р е к т о р   театру, п о е т   і   к о м і к.

Д и р е к т о р

Д и р е к т о р

Д и р е к т о р

Д и р е к т о р

ПРОЛОГ НА НЕБІ[5]

Г о с п о д ь,   а р х а н г е л и, згодом М е ф і с т о ф е л ь.

Р а ф а ї л

Г а в р и ї л

М и х а ї л

В с і   т р о є

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

М е ф і с т о ф е л ь

Г о с п о д ь

Небо закривається, архангели розходяться.

М е ф і с т о ф е л ь

ЧАСТИНА ПЕРША

Вузька кімната з високим Готичним склепінням. Ф а у с т  сидить неспокійно в кріслі біля столу.

(Розкриває книгу і бачить знак макрокосму)

[11]

.

(Розглядає знак).

(Перегортає нетерпляче книжку й натрапляє на знак Духа Землі).

(Бере книгу і промовляє таємничі заклинання. Займається червона заграва, в полум'ї з'являється Дух).

(аж відсахнувся)

(Падає додолу).

Хтось стукає у двері.

Увіходить В а ґ н е р у шлафроці, в нічному ковпаку, з лампою в руці. Фауст відвертається з нехіттю.

В а ґ н е р

В а ґ н е р

В а ґ н е р

В а ґ н е р

В а ґ н е р

В а ґ н е р

В а ґ н е р

(Виходить).

(Підносить келиха до вуст. Чути дзвони й хоровий спів).

Х о р   а н г е л і в

Х о р   ж і н о к

Х о р   а н г е л і в

Х о р   у ч н і в

Х о р   а н г е л і в

ЗА МІСЬКОЮ БРАМОЮ[16]

Ю р б и   л ю д е й, що вийшли гуляти за місто.

Г у р т   п і д м а й с т р і в

Д р у г и й   г у р т

О д и н   п і д м а й с т е р

Д р у г и й