Григорій Савич махнув рукою: їдьте собі! Біля нього стояла Ієреміада. Йому хотілось хоч трохи порозмовляти з нею. Тепер він вже не буде звертати уваги на другорядне, а скаже найголовніше. А це найголовніше таке: «Коли любиш мене так, як я тебе, то будь моєю дружиною. А повернуся з експедиції — підемо в загс і розпишемося… Що ти на це скажеш?»
Зробивши тур на край села і назад, мотоцикл спинився біля воріт.
Всі посідали за стіл: хто доснідувати, хто — починати спочатку. Люся сіла з одного боку Ієреміади, Оля — з другого. Коли ложки й виделки зацокотіли, Оля щільно-щільно притулилася головою до Ієреміади, спитала:
— Скажи, ти його дуже любиш?
— Я його дуже дуже люблю, — прошепотіла їй Ієреміада. — Жити без нього не можу.
Оля промовчала а тоді ще спитала:
— А студент Коля й Олег Кучерявий, то так, еге?
— Еге. То я про них говорила, щоб ніхто не догадався, що люблю тільки Григорія Савича!
Оля зітхнула і докірливо похитала головою:
— А чого ж ти раніше мені цього не сказала? Коли б я знала, що студент Коля й Олег Кучерявий — це так, то віддала б тоді Григорія Савича ще в Білій Криниці. І не заводила б його хто знає куди…
Ієреміада злякано глянула на дівчинку. Але Оля думала вже про інше.
— Це дуже добре, що ти приїхала. Мені й Люсі час вже голови помити. Дома мама, як тільки субота, так зразу: «Ну, дочко, коси розплітай. Вода вже охолола, нахиляйся над ночовками…»
Від Рудного три переходи до Білої Криниці. Там і закінчувався маршрут, бо далі знайома дорога вела у Новопшеничне. Три дні походу, три ночівлі і — дома!
У Мишкової баби в палісаднику росло багато квітів. Пилип увесь час поривався вирвати стебельце блакитної городньої сокирки, підійти до Люсі, сказати: «На тобі, Люсю, цю квітку для гербарію. Бач, яка вона гарна! Краща за волошку!» Але нагоди не трапилося. Спочатку Люся поралася, готуючи сніданок, а тепер заходилася з Ієреміадою мити голову. Все ж йому випало щастя зустрітися поглядом з дівчинкою. Допитливо і водночас якось тривожно глянула на нього Люся і сумно всміхнулася. «Чого це вона? — подумав Пилип. — Може, того, що скоро експедиція закінчиться, а дома немає ні Кристалічного щита, ні самоцвітів, ні Кам’яної гори?.. Чи що алмаза для неї не знайшов? Це не біда. І ти не журися. Як виросту і стану справжнім археологом або доктором геологічних наук, то знайду для тебе чистий діамант, без сліду людської крові на ньому…»
А Люся в цей час казала собі: «Зараз гарно… А що буде, як Пилип поїде робити археологічні досліди на Місяць, а я в Київ — у драматичні актриси? Розлучить нас доля, занесе його в один кінець світу, мене — в другий. Ото і втіхи, що станеться це, мабуть, не скоро…»
Куприк запасався покормом для Явтуха. Робив це не тому, що Явтухові нічого їсти; причина знайшлася інша: давно коси у руки не брав, а вона якраз і висіла у Мишкової баби під повіткою. Збивши охоту, Куприк почав підбивати грабельками пакошене в одну купку. А тут під руку нагодився Женька. З вигуком: «Лови!» Куприк підхопив запашний оберемок і кинув на Женьку.
Чи не краще було б йому сформулювати своє звернення хоча б так: «Будь ласка, Женько, коли маєш охоту, хапай». Куприк таких слів не сказав, і Женька, спалахнувши, мов опечений, гукнув:
— А чого ти женькаєш? Ач який…
Тимофій мовчки сидів під огорожею і думав про ті часи, коли стане трактористом, назбирає багато грошей і подарує матері золотий медальйон — хай вставить туди портрет свого найкращого сина…
Оце й кінець.
Було б гарно, друзі, зустрітися років через п’ять-шість і поглянути, що з вами сталося, та, як кажуть, навряд. Певно, не доведеться. А жаль…
Примечания
1
Безмін — ручна важільна або пружинна вага, кантар.
(обратно)
2
Цурка — маленька паличка
(обратно)
3
Вухналь — спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита.
(обратно)
4
Імла — туман.
(обратно)
5
Твань — в'язке болото, грязь.
(обратно)
6
Драговина — грузьке, багнисте, болотисте місце.
(обратно)
7
Віхоть — жмут клоччя, шматок старої тканини тощо для миття й чищення чого-небудь.
(обратно)
8
Бескеття — круті урвища, провалля.
(обратно)
9
Харцизяка — розбійник, грабіжник.
(обратно)
10
Тік — розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик.
(обратно)
11
Цямрина — одна деревина з колодязного зрубу.
(обратно)
Оглавление
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
Комментарии к книге «Діамантовий берег», Иван Ефимович Сенченко
Всего 0 комментариев