«На зеленому острові (збірка)»

НА ЗЕЛЕНОМУ ОСТРОВІ[1]

Оповідання

Переклав з чеської мови

(Василь Королів-Старий)

Переднє слово

Ці красні формою й глибокі змістом казки — оповідання незнайомих ще українським читачам чеських авторів подаю в нашій мові, гадаючи, що нашому юнацтву, а, може, й дорослим людям вони дадуть хвилини приємності й доброї розваги. Вважатиму свою працю не зайвою, коли, після знайомості з цими дрібними зразками чеської літератури, у нашого читача зародиться інтерес до письменницької творчості близького нам по духу, але мало знаного нами сусіднього народу, що утворив значну й цікаву лектуру для дітей.

Зібрані в цій книжці оповідання належаться таким авторам:

«Байка» та «Похорон» — Ів. Грушці, автору перекладених мною й виданих Товариством «Час» — «Ходських погадок».

«Осінній вітер», «Дім», «Кам'яне поле», «Як пес став королем», «Дерев’яний король» — Д. Захару, автору книжки «Погодки Зеленого Острова» (переробки чужомовних оповідань).

«Блазеньська Гейна» та «Дикий ловець» — А. Венігу, автору збірки історичних новелок «Снопик оповідань», прекрасно ілюстрованих одним з кращих сучасних ілюстраторів Чехії, І. Венігом.

«Пізно» — Е. Свободі (казку взято з книги «Кошик погадок», складеної різними сучасними письменниками).

Переклади роблено з думкою по змозі заховати характер оригіналу.

В. Королів

БАЙКА

За давніх, прадавніх часів, коли ще на світі були тільки самі добрі та щасливі люди,— злющий Гріх завзявся на цей світ і почав так хутко завойовувати людські серця, що аж шкода їх стало святій Правді.

І от, вибрала вона, щоб охоронити серця людей, одне серце, ще не зачеплене Гріхом, осяяла його Справедливістю, освітила Мудрістю, натхнула Красою, зміцнила Витривалістю й послала на боротьбу з Гріхом.

Так повстав у людства перший вчитель, перший мудрець.

З радістю став він до свого завдання, почав учити й оповідати святу Правду. Але-ж люди не хотіли його розуміти: тобто власне, вони не бажали приймати Правди такої, як вона була — простої й одвертої. Одного вона дратувала й злобила; другому чинила біль; третього робила смішним; четвертого лякала. Тих-же, хто її прийняв й зужив собі на добро, можна було полічити на пальцях.