«Тайлер вчиться дружити»

Мері Блер

Тайлер вчиться дружити

А ти віриш у дива? Так? Тоді одного разу до тебе неодмінно прилетить чарівний захисник! Адже ці милі крилаті звірятка завжди приходять на допомогу тим, хто вірить у диво…

Історії про добрих i вірних, сміливих i веселих ферiґардiв чекають маленьких читачів на сторінках цих чудових книжок.

Розділ 1. Новенький

У місті ферiґардів панувало пожвавлення — чекали на прибуття новеньких. Ніхто не знав, де і як народжуються чарівні захисники. Та раз на рік Учитель-кіт звідкілясь приводив до міста малюків. Вони були геть незграбні, іще не вміли давати раду слабким крильцям, а їх­ні чарівні сили ледве жевріли.

І от урочиста мить настала. На синю хмару м’яко сів білий мов сніг кіт. За ним одне за одним опустилися маленькі крилаті звірятка. Тут були кроленята, кошенята, цуценята, білочки й навіть ведмежа. Дорослі ферiґарди зустріли новачків дуже радо. Коли малюки опинилися в самому серці міста чарівних захисників, їх обсипали різнокольоровими іскрами. А потім ферiґарди закружляли над ними в танку. Нарешті Учитель змахнув лапами, і всі крилаті тварини застигли в очікуванні.

— Ласкаво просимо до міста фе­рiґардів! — весело вигукнув кіт. — Тут ви навчитеся всього, що повинні знати чарівні захисники, а головне — саме тут ви зрозумієте, що таке справжня дружна сім’я.

Учитель повів малюків до великої круглої хмарини. Він махнув лапою, і в її пухнастій поверхні утворився прохід. Кіт запросив дітлахів зайти всередину.

— У таких будиночках живуть ферiґарди. Поки ви не підростете, житимете всі разом.

— А-а-а коли підростемо? — не­сміливо спитало цуценятко.

Кіт усміхнувся й поплескав малюка по щоці.

— А коли підростете, кожен із вас спорудить собі кольоровий будиночок, такий, які ви бачите довкола. А тепер відпочивайте й набирайтеся чарівних сил. За навчання візьмемося завтра.

По цих словах крилатий кіт розчинився в повітрі. Малюки затишно влаштувалися на м’якій підлозі синьої хмари й поснули.

Наступного ранку, щойно зійшло сонце й будинок маленьких ферiґардів засяяв у його променях, малюки вилетіли назовні. Тут на них уже чекав Учитель-кіт. Дивно, але, крім нього, у небесному місті більше нікого не було.

— Учителю, а де ж решта ферiґардів? — спитало ведмежа. — Учора їх було так багато.