«Сікстен»

Ульф Старк

Сікстен

НIЧНИЙ АВТОБУС

Сікстен спить у своєму ліжку. Над ним на стіні висить мамина фотографія. В кімнаті темно й тихо. Місяць освітлює зелений будинок на Родзинковій вулиці.

Далеко звідти порожніми вулицями їде нічний автобус. За його кермом сидить Сікстенів тато. Ось він зиркає на свій годинник. А потім дивиться на фотографію Сікстена, прикріплену липкою стрічкою до вікна.

Потім він завертає на узбіччя дороги. Хоч зупинки там і немає. Але є телефонна будка.

— Вибачте, — каже він пасажирам у мікрофон. — Я зараз повернуся.

Він бере сумку з квитками та грошима й виходить з автобуса.

На жаль, коли він підходить до телефонної будки, то бачить, що вона зайнята.

У кабіні стоїть жінка з довгим волоссям. Надворі її чекає прив’язаний собака, а жінка базікає по телефону так, ніби й не збирається закінчувати. Тоді Сікстенів тато схиляється над собакою й розстібає нашийник.

— Отак, собако! Тепер біжи! — шепоче він.

І тільки-но собака втікає, Сікстенів тато підносить порожній повідок до шибки телефонної кабіни. А тоді стукає по склу своїм компостером для квитків.

І ось у Сікстеновому помешканні дзвонить телефон.

Він дзвонить довгенько, бо ж Сікстенові потрібен час, щоб прокинутися.

Але потім Сікстен скидає з себе ковдру. Тоді біжить через кімнату, де всюди валяються шкарпетки, футболки та труси. І так, зіщулившись, перебігає передпокій і опиняється на кухні.

Це там не вгаває телефон.

Сікстен бере слухавку й засапано каже:

— Привіт, — відповідає голос у слухавці. — Це я!

— Я знаю, — каже Сікстен.

Він відразу здогадується, що це тато. Той має звичку телефонувати посеред ночі, коли їде кудись автобусом, а Сікстен лишається вдома сам.

— Ти не спиш? — питає тато.

— Ні-і, — відповідає Сікстен. — Я спав.

— А ти не бавишся сірниками?

Ось про що думає тато, сидячи за кермом свого автобуса. Що Сікстен підпалив будинок. Що він забув замкнути вхідні двері, і в квартиру залізли якісь покидьки.

Тато думає про жахливі речі.

— Та ні, — відповідає Сікстен. — Я ж спав.

— Гаразд. А ти не забув, що я казав про замикання проводів?

— Та ні. Не хвилюйся.