Ще Мостом-Ярмарком проходила лінія метро. До Ярмарку-мосту бігли рейки, якими поїзди метро ганяли вагони то в один, то в інший бік. Рейки весело блищали на сонці, а над ними грали алюмінієвими відблисками денного світла ліхтарі.
Та й це ще не все. Ще рівнями Мосту-Ярмарку мчали машини з миготливими ліхтариками: пожежні машини, величезні вантажні самоскиди — й шерех шин, гудки клаксонів, вереск гальм і ревіння моторів розносилися далеко навкруги.
А в усьому цьому морі машин, у всьому тому машинаріумі, ніби дельфіни в океанаріумі, хлюпалися дорожні родичі Гролика та шляховичка — восьминіжки дорожні, банники, роуді й навіть китайські гноми. Тут був хлопчик-мізинчик і чоловічок-нігтик, також тут були місцеві дорожні гноми — шляховички, простеці, манівці, а ще ті й ті, ці й ці. І навіть такі, котрих ми досі не помітили, про котрих ми ще не згадали жодного разу чи про котрих ми взагалі нічого не знаємо. Усі вони насолоджувалися перебуванням на Ярмарку-Мосту, де — ура! — з’явилися нарешті двоє наших: гном Гролик і шляховичок Добринька.
Розділ 2
Хто кого
Гном Гролик і шляховичок Добринька вискочили з автомобіля й застрибнули на поруччя мосту — щоб огледітися. Шляховичок стояв, роззявивши рота, а дорожній гном Гролик завмер. Усі відчуття дорожнього гнома Гролика, усі його почуття німіли від захвату: і друге, і четверте, й сьоме, й восьме. Відчуття прекрасного, відчуття дотику й почуття дружби.
Усе його єство сповнилося світлом… любов’ю… готовністю виявити себе якнайповніше…
Коли — геп! — у спину дорожньому гному Гролику втикається злющий шершень Бу.
Якщо ви не знаєте, звідки він узявся, — спитайте в мене. Злющий шершень Бу прибув на Міст-Ярмарок у тій самій машині, що й дорожній гном Гролик зі шляховичком. А дорожній гном Гролик прибув на Міст-Ярмарок, сподіваючись позбутися злющого шершня Бу. Гролик дуже прагнув позбутися злющого Бу, а Бу зовсім не хотів, щоб Гролик його позбувався. Адже злющий шершень Бу мав завдання досаджати дорожньому гномові Гролику — що й робив. Пригоди, пережиті злющим шершнем на перехресті й під час переслідування гнома Гролика навчили його диявольській спритності.[1]
Комментарии к книге «Не гальмуй!», Анатолій Птіцин
Всего 0 комментариев