«Карти на стіл»

Name: Карти на стіл
Availability: InStock
Author: Агата Кристи

Описание

Багатій містер Шайтана має дивне захоплення: він колекціонує… вбивць. Моторошні злочини, тактика вбивці, логіка злодіяння – його таємна пристрасть. І ще – ризик. Одного разу Шайтана запрошує до себе на вечерю вісьмох гостей: чотирьох детективів, серед яких – знаний Еркюль Пуаро, і чотирьох гаданих убивць. Розмова про нерозкриті вбивства плавно переходить у гру в бридж. Господар покидає гравців, а сам влаштовується в кріслі біля каміна. Та коли гра закінчується, гості знаходять чоловіка мертвим. Хтось встромив містерові Шайтані стилет прямо в серце. І цей хтось – умілий гравець, що чудово блефував увесь цей час…

1 страница из 166
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Агата Крісті

Карти на стіл

AGATHA CHRISTIE

CARDS ON THE TABLE

Побутує думка, що будь-яка детективна історія – це наче верхогони: на старті вишиковуються учасники – коні та їхні вершники. «Обирайте фаворита і робіть свої ставки!» А втім, у детективах фаворита обирають зовсім не так, як на верхогонах. Іншими словами, тут ставку радше зроблять на найнепримітнішого персонажа! Просто оберіть того, кого найменше підозрюєте у скоєнні злочину, і в дев’ятьох випадках із десяти влучите в яблучко.

Оскільки я не хочу, щоб мої вірні читачі зараз же відкинули цю книжку в пориві роздратування, покваплюся заздалегідь попередити їх, що ця книжка не така. У наших верхогонах лише чотири учасники, і всі вони могли б скоїти цей злочин за відповідних обставин. Це зводить нанівець елемент несподіванки. А втім, я вважаю, що всі чотири особи, кожна з яких уже колись убивала і здатна вбити знову, все-таки викликають чималий інтерес. Це четверо абсолютно різних людей. У своїх злочинах вони керуються мотивами, які характерні саме для їхніх типів особистості. Вони всі вдаються до різних методів. Отож шлях до розгадки – через психологічний аналіз, але тим і цікавіше, адже коли вже все сказано і все зроблено, залишається найзахопливіша річ – осягнути внутрішній світ убивці.

Я можу назвати ще один аргумент на користь цієї історії: цей випадок був одним із найулюбленіших в арсеналі Еркюля Пуаро. Проте, коли він переповів цю історію своєму другові капітану Гастінґсу, той назвав її вкрай нудною! Цікаво, з ким із цих двох джентльменів погодяться мої читачі.

Розділ перший. Містер Шайтана

– Мій любий мсьє Пуаро!

Голос, що пролунав, був м’яким і спокійним. У ньому не було нічого імпульсивного чи награного. Такий голос використовують свідомо, неначе якийсь особливий інструмент.

Еркюль Пуаро різко крутнувся.