«Потопельник у рожевих рукавичках»

Андрій Котовський

Потопельник у рожевих рукавичках

Потопельник у рожевих рукавичках

…Брудно-зеленкувата вертикальна потвора гойдалася у воді неквапом. «Воно» не рушало з місця, проте здавалося — рушити може. Може вигвинтитися крізь поверхню. Бо майже досягало поверхні химерною, розкуйовдженою маківкою рожевого кольору.

Соломія не скрикнула. Тихо опустилася на коліна, сідницями впала на п'яти, закрила очі. Але коли підняла повіки, потвора не зникла.

«За мотивами вбивства можуть висуватися такі версії: вбивство з метою заволодіти майном жертви; вбивство з помсти; вбивство з метою приховати інший злочин (страх викриття); вбивство з метою позбутися необхідності турбуватися про жертву; з метою отримати свободу дій; вбивство під час сварки, бійки; вбивство за умов необхідної оборони; вбивство на замовлення. Окремим сегментом є вбивства, вчинені душевнохворими особами».

Великдень був весняний, соковитий. Між цвітом вишні небо визирало південно-синім, над молодою травою шастали перші метелики, і, блідо-жовтаві, набирали від сонця густішого забарвлення.

«Хай живуть елементарні радості!» — Соломія сказала це вголос і озирнулася з легенького сорому. Проте почути надмірну поетику не було кому. Сільська вулиця, що вела до пагорбів і берега Росі, у Великодній полудень дрімала пустою. Нарід, треба розуміти, також придрімав після ночі в церкві та ранкового розговіння.

Нижні Боки виблискували до Соломії свіжовимитими шкельцями вікон, де-не-де прочинених. Уперше почувши від Лесечки назву її рідного села, Соломія Лобода реготала.

— Боки, що знизу? Це, часом, не на дупцю так ввічливо кажуть?

Лесечка не образилася за вітцівщину.

— Просто у нас пагорби нижчі, ніж навпроти, де ліс. Солю-Солю, поїдемо влітку, ти мусиш усе це побачити, я не розповідатиму, не хвалитиму, поїдемо, Солю…

Лобода не любила села. За свої 40 років у неї не з'явилося анітрохи досвіду щодо пейзанських задоволень. Бабусь-дідусів вона не застала, батьки були містянами, і підліткову романтику було просякнуто співом трамваїв, неоном вивісок крамниць — ніяк не півнями, не зорями, дикими у безмежності неба без ліхтарів.