«Старенькі (сценарій-алегорія)»

Старенькі (сценарій-алегорія) (fb2) - Старенькі (сценарій-алегорія) 16K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Олег Шинкаренко

Старенькі (сценарій-алегорія)

Дійові особи за чергою їх появи у картині:

Валентина Павлівна — власниця шалі. Трохи наївна та добра.

Мар’я Петрівна — пліткарка та заздрісниця, але по суті мила та приємна жінка.

Світлана Борисівна — хоча й застаріла, але схильна до модних тенденцій. Все любить перевіряти на собі.

Дар’я Никанорівна — дама дуже рішуча, любить ставити питання руба. Але у той самий час хитра: сім разів відміряє — один відріже.

Марина Олексіївна — тележурналіст.

Ганна Геннадіївна — президент.

Н — якась невідома бабуся.

У епізодах задіяна велика кількість стареньких, які не названі на ім’я.

Валентино Павлівна йде вулицею, а всі інші розглядають її. Хто з цікавістю, хто допитливо, хто заздрісно. Вони бачать на ній нову шаль, і їм теж кортить її поносити.

Мар’я Петрівна розмовляє по телефону зі своєю подругою Світланою Борисівною. Іноді вона виглядає у вікно — помилуватися Валентиною Павлівною.

Мар’я Петрівна. Чуєш, Світлано Борисівно! Валентина Павлівна нову шаль десь дістала. Гарну-у-у-у-у! Не знаю й де... І на які кошти! Та й які там у неї можуть бути кошти?!

Світлана Борисівна гучно та моторно заводить великого годинника. Вона ходить кімнатою. X вухах у неї «хендс-фрі».

Світлана Борисівна. Пенсія зараз маленька, а як піднімуть, то одразу так ціни злетять, що лише тримайся! А що, вона поносити дасть, як ти думаєш?

Дар’я Никанорівна заступає шлях Валентині Павлівні.

Дар’я Никанорівна. Валентино Павлівно, ви дасте нам шаль поносити? Ви не подумайте чогось: ми поміряємо та відразу повернемо! Ми просто давно хотіли купувати таку саму, але все ніяк не можемо наважитись. А раптом нам буде не до лиця?

Валентина Павлівна. Ну, що ж беріть, звичайно. Мені не шкода. А від примірювання вона не зіпсується.

Звідусюди сходяться старенькі та починають примірювати шаль. Вони дивляться у дзеркало. Деякі навіть підфарбовують губи.

Світлана Борисівна. Ти диви, яка щедра! Їй легко щедрою бути.

У кімнаті Мар’ї Петрівни працює телевізор.

Там ідуть новини.

Ведуча ефіру – Марина Олексіївна.

Марина Олексіївна. Діватися нам тепер нема куди. Економіка зайшла у глухий кут. Все, що ми можемо, це пити чай із бубликами, а це не відповідає Копенгагенським критеріям. Як сказала президент Ганна Геннадіївна...

В кадрі — президент Ганна Геннадіївна (цитата).

Ганна Геннадіївна. Країни Латинської Америки давно перейшли на мате. Причому п’ють вони його з калебасів. У Парижі замість наших запліснявілих бубликів усі свіжі круасани їдять. У Лондоні, як відомо, файв-о-клок з молоком та пудингом. Лише ми все по-старечому живемо. А так далеко не заїдеш! Міняти нада всю систему до основанія!

Мар’я Петрівна. От дурна баба, от дурна! Дурна-а-а... Далися нам їх круасани із пудингом та файв-о-клок із калебасів?! У нас і своє є — нашо нам чуже? Вештається теж по закордонах, а потім давай нас учити!

Поки одна старенька приміряє шаль, інші катаються на гойдалках та каруселях. Якась бабуся читає книгу про Бабу Ягу. інша — газету «Пенсіонерська правда». Третя — дивиться у бінокль. Четверта — вирішує хитру головоломку.

У телевізорі Марина Олексіївна каже:

Марина Олексіївна. А тепер — співає Надєжда Бабкіна.

У кадрі з’являється та співає якась невідома бабуся Н, але фонограма звучить Надєжди Бабкіної.

Світлана Борисівна. (Випаює з плата мікросхему). А може, воно так і краще — з круасанами? І від пудингу я б не відмовилася. Воно що головне? Аби жувалося добре! А бублик той спробуй вкуси!

Дар’я Никанорівна на дворі приміряє шаль. Видно політичний рекламний плакат із Ганною Геннадіївною. На ньому — вона на фоні Біг Бена їсть круасан. Збоку лозунг: «Файв-о-клок у кожну хату!»

Дар’я Никанорівна. (Валентині Павлівні). А ви, Валентино Павлівно, як представниця заможних верств населення, за кого віддасте свій голос?

Валентина Павлівна. Та в чому моя заможність? Пенсія одна і все!

Дар’я Никанорівна. (Єхидно). Так це ви на пенсію шаль купували?

Валентина Павлівна. Ну-у-у... я накопичила трохи. І до того ж виграла у лотерею невелику суму.

Дар’я Валентинівна страшенно здивована та зацікавлена. Вона щось шепоче. Світлана Борисівна розуміюче киває.

Світлана Борисівна. (Перевіряє транзистор) Велику суму в лотерею, значить, виграла... Можна було здогадатися.

Світлана Борисівна вмикає відремонтований телевізор і в кадрі Марина Олексіївна бере інтерв’ю у Н, котра внизу підписана як «Надєжда Бабкіна».

Марина Олексіївна. Поділіться з нами своїми творчими планами!

Н. Ви знаєте, творчість — це така річ непередбачувана. Все одно що гра у лотерею. Можеш мільйон витягнути, можеш — пусто, а можеш усе життя по дрібняку вигравати. Але якщо зовсім не грати, то й результатів чекати не варто. Тому азартні ігри у всіх їх різновидах — від карт до кохання та творчості — це моя пристрасть! Чого й вам бажаю.

У наступній сцені Мар’я Петрівна телефонує Валентині Павлівні.

Мар’я Петрівна. Валентина Павлівна, алло! Чогось я вас поганенько чую. Ви, кажуть, у лотерею виграли? (Пауза). І багато? (Пауза). А кажуть, що багато! (Пауза). Ну, це для кого як. Комусь і стільки багато. Так ви тепер не запишаєтеся? Чай до мене прийдете пити? Ну, приходьте сьогодні ввечері.

Мар’я Петрівна та Валентина Павлівна п’ють чай.

Валентина Павлівна. Я гадала, що у моєму житті вже сталися всі найбільш важливі події, але, виявляється, що ні. Я навіть стала чекати якихось змін на краще.

Мар’я Петрівна. Та про що ви кажете?!

Валентина Павлівна. Але ж ми не можемо нічого передбачити. Це ж усе випадковість! Раптом завтра у лотерею виграєте ви? І значно більшу суму! Що ви будете робити з грішми? Зміни можуть бути різними, але змін на краще, погодьтеся, чекати приємніше.

Валентина Павлівна йде пустельною місцевістю. Її голос звучить за кадром

Валентина Павлівна. Земную жизнь прайдя да палавіни, я ачутілась в сумрачнам лісу. Земную жизнь прайдя уж да вершини, я із лісу вишла... із лісу вишла... щось тут зовсім не клеїться. Тут треба про несподіванки згадати. Уявіть собі: йдете ви, йдете полем, і раптом з-за рогу виїжджає танк! Це в анекдоті смішно, а в житті ні.

Мар’я Петрівна. Я не вірю у несподіванки. Вірю лише у непояснимі наукою істоти та події. Ось погляньте! Що це, по-вашому, таке?

Мар’я Петрівна розкриває багато шкатулок; сумочок, шухлядок та козубочків і нарешті, дістає звідти фотографію молодої дівчини.

Валентина Павлівна. Це або фотомонтаж, або... (на її обличчі страх).

Мар’я Петрівна. Ось і я теж спочатку злякалася. А потім задумалася. Звідки могла взятися така істота? Це що — невідома зоології тварина? Чи, може, якась нова раса? Воно ж схоже на людину!

Валентина Павлівна. Ні. Це людина. Але якась дуже дивна. Я таких ще ніде не бачила. Ви цю фотографію комусь іще, крім мене, показували?

Фотографію молодої дівчини роздивляються Дар’я Никанорівна та Світлана Борисівна.

Дар’я Никанорівна. А я гадаю, що це мавпочка. Самочка шимпанзе.

Світлана Борисівна. Та облиште ви, Дар’є Никанорівно, «мавпочка»! Це інопланетянка! Ви бачили людей з іншої планети? От, знайомтеся тепер!