«Ставка більша за життя. Частина 3»

Анджей Збих

СТАВКА БІЛЬША ЗА ЖИТТЯ

Частина третя

Залізний хрест

1

Заєць-русак прищулив вуха і кинувся в гущавину, та сховатися не встиг. Шротина влучила в нього під час стрибка. Він звівся на задніх лапках, крутнувся на місці і впав.

Оберст Герберт Райнер узяв рушницю на плече і вставив монокль в око.

— Шостий, — сказав він, не ховаючи вдоволення, і попрямував до вбитого русака. Граф Едвін Вонсовський зупинив його рухом руки.

— Хлопи заберуть, пане полковнику.

Із зарослів показався штандартенфюрер Дібеліус, він помахав їм здалеку рукою.

— Як завше, мій Герберте, у тебе несхибна рука і точне око.

У довгому кожусі, що сягав майже до п’ят, він був схожий на ведмедя: опецькуватий, нетверда хода і випростана У вітальному жесті рука, яку Дібеліус не опустив, мабуть, Щоб не втратити рівновагу в глибокому до колін снігу.

“Як ведмідь у танці”, — подумав Вонсовський.

— Ви, полковнику, нині король полювання, — сказав граф уголос. — Але, мабуть, уже годі, ми всі померзли.

— Любий кузене, адже ви господар. Не гніваєтеся, що я так вас називаю? Чи я вже казав тобі, Максе, — він звернувся до Дібеліуса, який щойно вибрався із замету й, тупцюючи, обтрушував від снігу свої чоботи. — Чи я вже казав тобі, Максе, що ми з паном Вонсовським родичі?

— Пане полковнику, це мені робить честь, — сказав Вонсовський.

— Казав і не раз казав, — недбало кинув Дібеліус. — Вже пізно, — звернувся він до Вонсовського.

— І граф пропонує кінчати. Я вже чую запах його знаменитого бігосу.