«Дума про Хведьків Рубіж»

Володимир Худенко

ДУМА ПРО ХВЕДЬКІВ РУБІЖ

«Спочатку був хрест, і хрест був у вічності, і на хресті сидів ворон.

А під хрестом була могила, і могила та звалась вічністю.

І був хрест перевернутим хрестом.

І клював ворон могилу, злетівши з хреста.

І там, де клював, стала твердиня.

І була твердинею вселенська тьма, і є вона донині,

і зветься простором і часом, і має у собі вічність.

Ходив ворон по твердині, походжав, і сіяв по твердині рух, і рух став світом.

І з того стала тьма і світ, що є донині.

А тоді злетів ворон із тьми і світу.

І помішались тьма і світ.

І стала між тьми і світу помісь, і звалась життям.

І то було першожиття.

І вмирало першожиття, бо тьма одділялась од світу знову.

Бо тьма була не світ.

І не хотіло першожиття вмирати, і здержувало тьму зі світом.

І се був початок.

Та не в’язався світ із тьмою, і вмирало першожиття.

І тоді деякий світ став тьмою, а тьма світом.

І з них стало друге життя.

А друге життя було смерть»

До чительника

Текст, приведений нижче, є нічим іншим, як жахалкою, розказаною вашим покірним слугою в ніч на Івана Купала 6–7 липня 200… року коло ватри на околиці села Карабутове Конотопського району Сумської області після дванадцятої години і аж до ранку. Слухачами моїми були мої ж шкільні товариші — учні, певне, 10–11 класу на ту пору, якщо я не помиляюся, звичайно. Варто лише додати, що як ви явите таку ласку дочитати сей текст до кінця, то неодмінно зможете причислити й себе до тії юрби парубків та дівчат коло вогнища у полуночних сутінках, між іще подекуди мальовничої північноукраїнської природи.

«…і виходив Христос сміятися до Іллі і був Господь»

Зараз от боку оного козацтво по розных городах розишовшися, полковников, сотников собі понастановлявши и гдеколвек знайшлася шляхта, слуги замковіе, жиди й уряди міскіе — усе забияли, не щадячи ані жон и дітей їх, маетности рабовали, костели палили, обваліовали, ксіонзов забияли, дворі зась и замки шляхецкіе и двори жидовскіе пустошили, не зоставаючи жадного цілого. Рідкій в той кріві на тот час рук своїх не умочил и того грабленія тих добр не чинил.

На початку травня під Жовтими Водами вбивали.