Малюнки ВІКТОРА КАВУНА
Микола Дашкієв
МІСТ ЧЕРЕЗ БЕЗОДНЮ
аходило сонце. Яскраво-жовті промені осявали засніжені верхів’я скель, чітко окреслювали
урвища й розколини, тугими струнами пронизували хмарки в долині. В отакі надвечірні години
суворий гірський край дивно змінювався. Він не ставав ласкавішим або теплішим, але в ньому
з’являлося щось таке величне, таке неповторне, чого не забудеш ніколи, якщо побачиш хоч раз.
Над закутим у сніг та кригу бескиддям, на вершині гострого Космічного піка, проти багряного
неба чітким ажурним силуетом вирізнявся новий радіотелескоп. Звідти він здавався іграшковою
спорудою, нікому не потрібною і не. вартою уваги. Важко було навіть повірити, що його стальні
опори підносяться більш як на двісті метрів, а мереживна металічна чаша — параболічна антена
телескопа — може вільно накрити найбільший океанський пароплав.
Скільки було хвилювань і тривог, доки змонтували цю велетенську споруду! І тепер велика
гордість обіймає професора Чухрая: надходить час, коли буде вперше випробувано найпотужніший у
світі прилад для вивчення зоряного Всесвіту.
Сонце вже сховалося за радіотелескоп. Воно дотлівало під ажурною чашею, мерехтіло, щораз
втрачаючи на силі. А високо над ним в усе ще рожевому небі розгорялася, яснішала вечірня зірка —
Комментарии к книге «Позивні Альфи Лебедя», Григорій Філановський
Всего 0 комментариев