Я дуже хочу, щоб хто-небудь розумний написав про недоліки українського характеру, способу життя і сприйняття світу, але буде краще для справи, якщо автором такої книги стане той, хто знає наші недоліки зсередини, кого не обдуриш на полові, але тому він і здатен викликати у нас довіру — тобто щирий українець.
Іван Семесюк — це турбофольклорний феномен в епоху чергового краху постколоніальної ідентичності. Вусатий мешканець підпільних закладів, художник, який звеличує неіснуючих істот, людина на роздоріжжі. Семесюк — унікальна бандера, яка вміє грати на балалайці, популярний ворог людства і дослідник приємного.
Етнограф і демагоголь художньої сфери.
Важко уявити собі більш ідеальний текст про Україну й українців, аніж писання такого собі Івана Семесюка — художника й мислителя-мізантропа. В ньому пропорційно намішано їдкої самоіронії, епічної борзоти, мазохістської ліричності, зворушливої ненависті та драматичного похуїзму. Однак окреслити його лише в термінах національної критики і тотальної мізантропії було б некоректно і просто невиправно тупо. Семесюк — гуманіст у дзен-буддистський спосіб. Зустрінеш Будду — вбий Будду. Зустрінеш українця — вбий українця. Семесюк — це шляхетне подолання сіряцьких законів українського існування, хрестоматійний клин клином. Семесюк — непретензійний, як національний епос, і безжальний, як Сокира Перуна. Це злоїбуча суміш Остапа Вишні та Леся Подерв’янського несе добро нове у світ, очищення від комплексів і прояснення мисленнєвого світу простого українця. В Семесюка треба вчитись, бо якщо не вчитись у Семесюка, то доведеться все життя жити за Дуґіним. Слава Україні!
ХРОНІКИ ПІДНЕБЕСНОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ
Комментарии к книге «Щоденник Україножера», Иван Семесюк
Всего 0 комментариев