• Читалка
  • приложение для iOs
Download on the App Store
  • Читалка
  • приложение для Android
Get it on Google Play

«Щоденник Україножера»

797

Описание

Книга створена для усіх, хто цікавиться етнопсихологією, українською історією, ультракультурою та новим вітчизняним фольклором. Збірка кепкувань, переосмислень, здогадок та пророцтв. Основна мета цієї колекції псевдолітературних злочинів — образити якомога більшу кількість читачів та спаплюжити їхні почуття цікавим авторським досвідом. Десакралізація або смерть!

1 страница из 20
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст

Шрифты

  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

  • Аа

    Iowan

  • Аа

    San Francisco

  • Аа

    SF Serif

  • Аа

    New York

  • Аа

    Helvetica Neue

  • Аа

    Arial

  • Аа

    Georgia

  • Аа

    Times New Roman

  • Аа

    Courier

  • Аа

    Courier New

  • Аа

    Menlo

  • Аа

    SF Mono

стр.

Я дуже хочу, щоб хто-небудь розумний написав про недоліки українського характеру, способу життя і сприйняття світу, але буде краще для справи, якщо автором такої книги стане той, хто знає наші недоліки зсередини, кого не обдуриш на полові, але тому він і здатен викликати у нас довіру — тобто щирий українець.

Іван Семесюк — це турбофольклорний феномен в епоху чергового краху постколоніальної ідентичності. Вусатий мешканець підпільних закладів, художник, який звеличує неіснуючих істот, людина на роздоріжжі. Семесюк — унікальна бандера, яка вміє грати на балалайці, популярний ворог людства і дослідник приємного.

Етнограф і демагоголь художньої сфери.

Важко уявити собі більш ідеальний текст про Україну й українців, аніж писання такого собі Івана Семесюка — художника й мислителя-мізантропа. В ньому пропорційно намішано їдкої самоіронії, епічної борзоти, мазохістської ліричності, зворушливої ненависті та драматичного похуїзму. Однак окреслити його лише в термінах національної критики і тотальної мізантропії було б некоректно і просто невиправно тупо. Семесюк — гуманіст у дзен-буддистський спосіб. Зустрінеш Будду — вбий Будду. Зустрінеш українця — вбий українця. Семесюк — це шляхетне подолання сіряцьких законів українського існування, хрестоматійний клин клином. Семесюк — непретензійний, як національний епос, і безжальний, як Сокира Перуна. Це злоїбуча суміш Остапа Вишні та Леся Подерв’янського несе добро нове у світ, очищення від комплексів і прояснення мисленнєвого світу простого українця. В Семесюка треба вчитись, бо якщо не вчитись у Семесюка, то доведеться все життя жити за Дуґіним. Слава Україні!

ХРОНІКИ ПІДНЕБЕСНОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ

Цей містично-гішторичний документ є посланням з майбутнього до нас, вкраїнців. Походження його вельми цікаве і майже казкове. Ми, сучасні вкраїнці, добре знайомі з радянським релігійним обрядом надсилання оптимістичних звісток прийдешнім поколінням, що їх комувністи закопували в землю, закладали в капсулах до фундаментів середніх шкіл, надсилали в космос у вигляді радіохвиль. Але тут маємо справу зі зворотнім посланням — звісткою з далекого майбутнього. Очевидно, вчені Наддніпрянської Імперії побороли час і розкрили його таємниці. Радіомістичний аналіз, скоєний у Києво-Могилянській академії, визначив приблиз­ний вік манускрипту — його не існуватиме ще близько двохсот або трьохсот років. Як агроельфійським вченим вдалося доправити капсулу з майбутнього в наш час — наразі невідомо. Але факт лишається фактом: капсулу було знайдено пожеж­никами під час боротьби із червоним півнем в Харківській хоральній синагозі 1998 року. Головний рабин місцевої жидівської громади Моше Москович знайшов капсулу на згарищі і намагався приховати від вкраїнців, але пожежники ту капсулу видерли з хижих пазурів проклятого рабина й передали вченим з Києво-Могилянської академії на кафедру соціал-демократичних наук. І ось нарешті фрагменти з цього безцінного манускрипту почав видавати науковий журнал «Агроістина», після дешифровки і перекладу на сучасну говірку вченими ельфологами.

Географія та населення

Троя — старовинна фортеця патріотично налашто­ваних гопників-ландскнехтів.

Пуща-Заспа — успішне селище гладких управлінців і державного гоп-менеджменту. Конча-Водиця — печерне поселення з офісними кріпаками, клерками і мусорами. Кобзарщина, або так звана Золота Підкова Черкащини — землі покріпачених агроельфів, засе­лені свійськими тваринами і націонал-демократами. Засіяна ріпаком й конюшиною. Королівство Коровоград — терен, щільно засіяний буряками, морквою і селюками. Колд Яр — чималий ліс, в якому засіли найлютіші агроельфи Піднебесної — Слава і Толя.

Підлегла провінція Bo-Лінь — ріденько заселена дику­ватими і патріотично налаштованими агро-ельфами, лісова дупа. Львувський Крес — терен, заселений ельфами, поліцаями, солдатами Ваффен-SS, фаріонами, кволомийськими гномами та іншими істотами зі своїм прокуратором.

Грим, або півострів Непродуктивної Ностальгії, включно з військовою базою Чухонської Імперії — заселений переважно георгієвськими кавалерами, їхніми нащадками, орками, вахабітами, гопніками. Засраний і заставлений тапчанами заповідник. Юдланд, або Хитроград — приємне місто, насе­лення якого складають гноми-цадики, георгієвські кавалери, націонал-патріоти, агроельфи і гарні шльондри. Королівство Дика Хортиця — місце сили зі столицею в Дніпропетровському замку. Острів, що заселений націонал-патріотами, мусорами, неопоганцями, агроельфами та містиками-характерниками, а також гербовою шляхтою і гномами-цадиками.

Монтесуми — фортеця патріотично налаштованих пацанів. Чернігівська Порожнеча — земля, заселена духами природи, агроельфами та вкрита бульбоельфійською резидентурою. Отруєний Ліс — тягнеться аж до кордону з Неіснуючим Царством Лу, або Бульболендом, в якому до ліпших часів причаїлося щось неочевидне.

Чугуєвський Укрєпрайон — смуга перешкод, заселена агроельфами, націонал-патріотами, чухонськими шпигунами і гопніками. Лохвицько-Упирятинська аномалія — природний заповідник державного значення, з мішаним скіфо-сарматським населенням і непоганими врожаями харчів. Салтівська Прірва — тектонічна порожнеча, вщент заставлена нічними ларьками. Край Колишньої Слави Дриндурас — щільно заселений орками, поорченими агроельфами, чухонськими виселенцями, мусорами, георгієвськими кавалерами, особістами і гопніками. Саме з Дриндурасу родом — останній імператор Піднебесної Наддніпрянщини. Чимала Лугандонь — те саме, що й Дриндурас, але гірше.

Стисла історія Піднебесної Наддніпрянщини

Про що розповідає нам ця книга і що саме відбу­валося на теренах Наддніпрянщини до правління перших імператорів?

Річ у тім, що після страшного Лохвицького повстання і спепеляючої війни, яких-небудь арте­фактів або письмових свідчень майже не лишилося. До нас дійшли лише розрізнені письмена і фраг­менти з літопису, виданого Харківським танковим заводом на титанових пластинах і шматках шкіри — за державний рахунок. Що таке танковий завод — історичній науці встановити не вдалося. Видано цю працю за підтримки наддніпрянського Міністер­ства покращення історичних фактів, як зазначено на одній із вцілілих пластин. Укладач манускрипту — такий собі давньонаддніпрянський вчений і гума­ніст Анонім Тютюнник, за походженням гербовий гном-цадик, з-під пера якого, окрім зазначеного літопису, вийшло кілька міністерських Священних Циркулярів і стос гарних Постанов, що нині зберіга­ються в лохвицькому Соборі Народного Гніву.

Отже, Піднебесна Наддніпрянська Імперія виникла в 1991 році, за древнім штилем, на землях міфічного королівства Уересер. Якщо від цієї непевної дати просу­ватися вглиб віків у зворотньому напрямку, то можемо бачити такі основні віхи наддніпрянської історії.

Знаємо, що в XX столітті королівство Уересер входило до складу Чухонської Імперії і брало участь у двох страшних війнах. Обидві війни, якщо вірити текстам, були із Тевтонським Райхом. Відомо також, що Райх їх програв — Чухонська Імперія безжально закидала тевтонський Вермахт і сам Райх лупле­ними тілами агроельфів і тротиловими шапками. «В роцѣ 1945 приїдохомъ оркочухновє і уєбаша тєфтончіковє мрачно», — так про це говорить літопис.

Також знаємо про страшну громадянську війну, що вирувала Наддніпрянщиною — війну між агроель­фами, гномами-цадиками, чухонським військом і червоними асурами з королівства Лєнінбург вкупі з орками, що врешті й видерли собі владу на цілій Чухонській Імперії. Тоді, як ми знаємо, вкотре було втрачено надію на здобуття незалежності Піднебес­ною, бо наддніпрянські агроельфи у вирішальну мить все кинули і почали битися зі своїми найзапеклішими ворогами — наддніпрянськими агроельфами.

Майже нічого не знаємо про ельфійську куль­туру часів Уересер. Маємо буквально кілька імен та гішторичних постатей. Чаклун Сосюра, котрий, як пишуть, був знаний глибокими містичними одкровеннями і здатністю перебирати картоплю поглядом. Гербовий шляхтич пан Щербина, один із королів Уересер. Вівтарна виконавиця ритуаль­них гімнів Фет-Фрумос Ротару, чия мумія й досі зберігається в храмовому комплексі ім. Героя Перуновича Бандери. Публіцист і топовий блогер Пикола Насилльович Демагоголь, що вважався батьком оркочухонської літератури. Є буквально ще кілька імен — і все.

Гішторія Піднебесної Наддніпрянщини є суцільним міфом, але ми коротенько окреслимо її загадковий плин. Згідно з переказами, вважається, що в 1648 році наддніпрянський півбог Богобран Батькохміль підняв криваве агроельфійське повстання проти засилля гербової шляхти і найманих королів західної респу­бліки Ляхланд, до складу якої тоді входила Піднебесна. Літописець зазначає — «В роцѣ 1648 приїдохомъ агроельфє і уєбаша ляхоельфє мрачно». Після легендарного двобою Батькохмеля і русинського шляхтича-велетня Яреми (пишуть, що билися висмикнутими з корінням обдертими сторічними дубами) агроельфи подо­лали гербову шляхту, перерізали усіх гномів-цадиків, і в країні запанували такі страшні демократичні процеси, що Богобран, почухавши свого мудрого лоба, плюнув та й здав увесь проект до майже чоти­рьохсотрічного рабства сусідній Чухонській Імперії, що якраз набирала сили.

Комментарии к книге «Щоденник Україножера», Иван Семесюк

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства