«Листи Крутеня»

Клайв Стейплз Люїс

ЛИСТИ КРУТЕНЯ

“Найкращий спосіб прогнати диявола,

якщо він не відступає перед текстами

Святого письма, — це висміяти його,

покепкувати з нього, бо він не

зносить глуму”

Лютер

“Диявол… гордий дух…

не може витерпіти глузування”

Томас Мор

Передмова

Я не маю наміру пояснювати, як листи, що оце пропонуються читачам, потрапили мені до рук.

Коли йдеться про дияволів, то в цьому питанні людство схильне скочуватись до однієї з двох рівновеликих і протилежних за змістом помилок. Перша полягає в тому, що люди не вірять у їхнє існування, друга — в тому, що вони не тільки вірять в існування дияволів, а й виявляють до них надмірну й нездорову зацікавленість. Самим дияволам однаково подобаються обидві помилки: вони захоплено вітають як матеріаліста, так і чародія. Манерою письма, застосованою в цій книжці, може легко оволодіти кожен, хто має до цього хист; але схильні до поганих вчинків і дражливі люди, які б могли повернути мистецтво такого стилю на шкоду іншим, не зуміють перейняти його від мене.

Читачам слід пам'ятати, що диявол — брехун. Не все те, про що говорить Крутень, треба сприймати як правду, навіть з його точки зору. Я не ставив собі за мету з'ясувати, що то були за люди, про яких згадується в листах, але вважаю, що портрета, скажімо, Фр. Спайка чи матері підопічного навряд чи цілком відповідають дійсності. В пеклі, як і на землі, заведено бажане приймати за дійсне.