«Архе»

Любко Дереш

АРХЕ

монолог, який усе ще триває

Терезі, шукачці свободи, любительці кашалотів

Терезка і води тиші

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Терезка і тощо

1

Своєю появою десь між пермом і тріасом сонечко семи крапкове (також знане як Coccinella septempunctata) ство рило справжню архаїчну сенсацію.

Воно вилізло з за обрію бруньки на самісінькому чубкові дерева ґінґко, вказуючи білими цятками на палаючий оран жем захід. У мить тріумфу сонечко нагадувало сяючу пла нету, що затулила сонце. На півкулі маренового в чорну цятку панцира лищали неозорі хітинові полиски. Сонечко завмерло на тлі велетенського сонячного диска і вмиротво рено заворушило вусиками.

Так на світ необов’язковим транзитом з’явилося сонечко, найгармонійніша серед присутніх на планеті істот. І хоч у реальності, доступній нашому сприйняттю, сонечка семи крапкові проводять всього шосту частину відведеного їм часу, саме вони підтримують у людині відчуття спокою та злагоди із самим собою. У світовій свідомості образ сонечка так міцно пов’язаний з епохою праящерів, що й досі, коли бачиш цього щокатого малюка, згадуються не корови на леваді — згадуються папороті, плауни і динозаври.

Лускатий циліндр попелу відлупився від сиґарети і впав у траву. Терезка зупинила зір на жевріючому кінчику, що сам собою тягнувся до фільтра. Сонечко вилізло на травину.

Терезка перевернулася на живіт, затягнулася й пустила дим у небо серпня.