«Неприродний добір»

Ірина Солодченко

НЕПРИРОДНИЙ ДОБІР

Кожному лікареві, який не загубив себе у вирії нашого складного часу,

кожному лікареві, який вважає, що він надає медичну допомогу, а не медичні послуги,

кожному лікареві, який вважає, що окрім платні він має право лише на подяку (навіть матеріальну) від вже вилікуваного хворого,

а також пам'яті хірурга, який подовжив життя 40 тисяч хворих, але не зберіг себе і помер в операційній у віці 52 років

ПРИСВЯЧУЮ

Ваші думки витимуть, як голодні собаки.

І кожен рядок ви писатимете власною

кров'ю, а це єдина фарба,

що ніколи не втрачає блиску.

Валеріан Підмогильний

Частина перша. Катастрофа.

1.

Листопадовий ранок похмуро завітав через величезні тьмяні вікна до просторої палати реанімації та інтенсивної терапії старої районної лікарні. Навідався, страхополох, та враз й відсахнувся. І в палаті знову запанували сутінки… Та незабаром кімната висвітлилася настільки, що можна було розгледіти древні стіни, обклеєні тонкими в дрібну квіточку шпалерами, подекуди роздертими до того, що крізь шпарини майорів сіруватий тиньк. На вибіленій стелі де-не-де проступали цитринові латки, а з-понад отруйно-зеленої фарби, накладеної на труби й батареї кимось неоковирним, виповзала іржа. Підлогу «екстремальної» кімнати застеляв заяложений лінолеум, від якого пахтіло хлоркою. Вся порізана і в розпливчатих рудих плямах, підлога, втім, була бездоганно чистою.