— Ага, на «полонез», ми пам'ятаємо. «Полонез», простір і свобода. Сорому ти не маєш. Десяти марок не вислав за п'ятнадцять років! А твоя дочка має на свята заручини. Сирітка бідолашна.
— Мамо, яка сирітка, — запротестувала я.
— Ну власне, — підхопив батько, — адже я живий і пам'ятаю. Коли ті заручини?
— На Щепана.
— Ти тут тему не міняй, — заатакувала мама. — Як до суботи не надійде переказ, у неділю вранці чекай на поліцію.
— Не буде жодної поліції. Я вже дзвоню до мого юрисконсульта. Вишлю тобі чек від самого ранку.
— Краще, щоб так і було. Бо інакше я в суботу зателефоную до мого юрисконсульта і нацькую на тебе судових виконавців з Польщі.
— Вони, Жабцю, не знадобляться. То що, Малинко, з тією інструкцією?
— Дай її своєму юрисконсульту! — крикнула мама й пожбурила слухавку.
Через три дні прийшов чек на 1500 марок, по 500 на кожного. А сам батько заявився на мої заручини. І, звичайно, все зіпсував.
Заручини
Комментарии к книге «Смак свіжої малини», Ізабелла Сова
Всего 0 комментариев