«Там, за межею...»

Аліна Косовська

ТАМ, ЗА МЕЖЕЮ...

Я — далеко не професійна письменниця, а звичайний боєць-доброволець АТО, учасник подій, прототипи яких описую в своєму творі. Серед кривавих руїн війни намагаюся знайти своє натхнення, аби писати художню повість про добровольчий загін. З гумором, притаманним лише вузькому колу фронтовиків. Герої книги — невигадані персонажі, то ж деякі риси їхніх характерів цілком нагадують реальних осіб.

Не забутими лишились і люди з Донбасу, можливо тому, що я сама — мешканка міста Авдіївка, що неподалік тимчасово окупованого Донецька. Місцеві бувають різні, але трапляються і патріоти. Один з героїв повісті на псевдо «Турист» — втілення саме цього образу.

Звісно, є на війні і дівчата. Обравши бойову посаду та переживши численні прояви дискримінації відносно жінок в силових структурах, я описала образ Афіни, що чимось дуже нагадує мене саму.

© Косовська Аліна

ВІД АВТОРА 

 ... Війна стрімко ввірвалась в наші життя. Після Революції Гідності, тільки-но вдихнувши свободу на повні груди, Україна зазнала удару від держави-сусідки. Підступним шляхом Росія забрала Крим. А потім почалось пекло Донбасу...

На момент початку війни я була спортсменкою. Тендітний і жіночний спорт — художня гімнастика — ніколи не поєднувався в моїй уяві з кривавим вихором війни. Допомогу фронту починала волонтером. Від поїздки на війну себе стримувала думками про спорт. Сподівалась, що все закінчиться так само швидко, як на Майдані, і я продовжу улюблене заняття. Але з часом вже не витримала.

Під час своїх останніх спортивних змагань відчула щось дивне. Замість звичного мандражу — нав'язлива думка про війну. Співаю Державний Гімн України під час нагородження — а перед очима стоїть закривавлений прапорець на бронетранспортері, що побачила на фото. Далі — зібрала речі і поїхала в навчальний центр добровольців.

Спочатку був «Правий сектор», згодом — Тактична група «Білорусь», тепер працюю з різними добровольчими та офіційними підрозділами. Починала автоматником піхоти. Нелегко давалась боротьба за право бути на передовій — через вік і стать. Пізніше, переконавши хлопців, що можу і вмію, перевелась у розвідку, почала вивчати снайперську справу. Тоді й народилась думка написати про пережите.