«Пан Тадеуш»

Адам Міцкевич

ПАН ТАДЕУШ

ОСТАННІЙ НАЇЗД НА ЛИТВІ[1]

ШЛЯХЕТСЬКА ІСТОРІЯ 1811 і 1812 рр.

У ДВАНАДЦЯТИ КНИГАХ, ПИСАНА ВІРШАМИ

КНИГА ПЕРША

ГОСПОДАРСТВО

Повернення панича додому. Перша зустріч у кімнаті, друга — при столі. Поважна наука Судді про гречність. Політичні уваги Підкоморія щодо мод. Початок суперечки про Куцого й Сокола. Жалі Войського. Останній возний трибуналу. Погляд на тодішній стан Литви та Європи.

КНИГА ДРУГА

ЗАМОК

Полювання з хортами на заприміченого. Гість у замку. Останній із замкових двораків розказує історію останнього з Гореиіків. Що діється в садку. Дівчина в огірках. Снідання. Петербурзький анекдот пані Телімени. Новий вибух суперечок про Куцого та Сокола. Робакове втручання. Промова Войського. Заклад. В ліс по гриби!

КНИГА ТРЕТЯ

ЗАЛЬОТИ

Графова екскурсія по саду. Таємнича німфа пасе гуси. Подібність збирання грибів до того, як блукають єлісейські тіні. Породи грибів. Телімена в Храмі Мрій. Нарада про Тадеушеве майбутнє. Граф-пейзажист. Тадеушеві уваги про хмари та про дерева. Міркування Графові про мистецтво. Дзвін. Записка. Ведмідь, мій паночку!

КНИГА ЧЕТВЕРТА

ДИПЛОМАТІЯ І ЛОВИ

Поява в папільйотках будить Тадеуша. Запізно помічена помилка. Корчма. Емісар. Уміле вживання табакирки навертає дискусію на належну путь. Маточник. Ведмідь. Граф і Тадеуш у небезпеці. Три постріли. Змагання між Сангуиіківкою і Сагаласівкою, розв'язане на користь горешківської одностволки. Бігос. Оповідання Войського про дуель Довейка з Домейком, перебите ловлею зайця. Кінець оповідання про Довейка та Домейка.

КНИГА П'ЯТА

КОЛОТНЕЧА

Теліменині плани мисливські. Садівниця вибирається на великий світ і слухає опікунчиної науки. Стрільці повертаються. Тадеуш безмірно здивований. Друга зустріч у Храмі Мрій і згода, влаштована за допомогою комашні. При столі мова йде про полювання. Недокінчена повість Войського про Рейтана та князя Денасова. Угода між мисливцями, також недокінчена. Поява з ключем. Колотнеча. Граф та Гервазій провадять воєнну нараду.

КНИГА ШОСТА

ЗАСТЯНОК

Перші воєнні рухи наїзду. Протазіїв похід. Робак із паном Суддею радять раду про громадські справи. Екскурсія Возного не дає бажаних наслідків. Про коноплі. Шляхетський застянок Добжин. Опис особи та господи Матвія Добжинського.

КНИГА СЬОМА

РАДА

Спасенні поради Бартоломія, званого Пруссаком. Воєнний голос Матвія Хрестителя. Політичний голос Бухмана. Янкель радить миритись, але згоду розтинає Ножик. Гервазієва промова, що дає знати великі сліди сеймового красномовства. Старий Мацек протестує. Несподівана поява воєнної підмоги розбиває нараду. Гей же на Сопліцу!

КНИГА ВОСЬМА

НАЇЗД

Астрономія Войського. Підкоморієві міркування про комети. Таємнича сцена у Судді в кімнаті. Тадеуш, бажаючи виплутатись, зазнає великого клопоту. Новочасна Дідона[142]І Наїзд. Остання возненська протестація. Граф оружною рукою здобуває Сопліцівку. Штурм і різанина. Гервазій за пивничого. Наїздовий бенкет.

КНИГА ДЕВ'ЯТА

БИТВА

Про небезпеки, що виникають через безладдя у війську. Несподівана допомога. Шляхта в скрутному становищі. Ксьондзова поява віщує рятунок. Майор Плут, залицяючися, накликає на себе бурю. Вистріл із пістоля — гасло до бою. Подвиги Кропителя, подвиги й небезпечне становище Матвія. Коновка, засівши, рятує Сопліцівку. Допомога кінноти, атака на піших. Тадеушеві подвиги. Поєдинок між ватажками, перетятий зрадою. Войський рішучим маневром схиляє терези бою. Гервазієві криваві подвиги. Підкоморій — великодушний переможець.

КНИГА ДЕСЯТА

ЕМІГРАЦІЯ. ЯЦЕК

Нарада про забезпечення долі переможців. Угода з Риковим. Прощання. Виявлена таємниця. Надія.

КНИГА ОДИНАДЦЯТА

РІК 1812-й

Весняні віщування. Прихід військ. Служба божа. Урядова реабілітація покійного Яцька Сопліци. З розмови Гервазія та Протазія можна догадатись про близький кінець процесу. Залицяння улана до дівчини. Розв'язується суперечка про Куцого й Сокола. Гості починають бенкетувати. Вождям представляють пари наречених.

КНИГА ДВАНАДЦЯТА

ЛЮБІМОСЯ!

Останній бенкет старопольський. Чудовий сервіз. Пояснення його фігур. Його зміни. Дарунок Домбровському. Ще про Ножика. Дарунок Князевичеві. Перший вчинок Тадеуша яко власника маєтку. Гервазієві уваги. Концерт над концертами. Полонез. Любімося!

Останній наїзд на Литві. «За часів Речі Посполитої (тобто польської шляхетської республіки. — М. Р.) трудно бувало здійснювати судові вироки, бо влада виконавча не мала майже ніякої підлеглої собі поліції, а великі пани мали в себе цілі надвірні полки, дехто навіть, як-от кн. Радзівілли, і військо по кілька тисяч жовнірів. Отже, позовний, одержавши судову постанову на свою користь, мусив, щоб її таки було виконано, звертатися до шляхти, якій належала фактична влада. Озброєні родичі та приятелі позовникові і взагалі всі, хто тяг його руку, взявши декрет і в супроводі возного (див. далі.— М.Р.), здобували (не раз у кривавих сутичках) присуджене йому майно. Легалізацію цього акту чинив возний. Оце здобування своїх прав оружною рукою і звалося наїзд. (Власне, по-польському гаіагсі, отже, треба б і по-нашому заїзд'я, одначе, взяв наїзд, — це мені здається яснішим. — М.Р.). За давніших часів, коли ще шановано право і наймогутніші магнати не зважувались іти проти суду, якщо й бували збройні напади, то винуватців не минала кара. З історії відомий сумний кінець справи князя Василя Сангушка та Стадніцького, прозваного Дияволом. Зіпсуття громадських звичаїв у Речі Посполитій спричинилося до того, що наїзди почали траплятися дуже часто, порушуючи спокій і лад на Литві». — Авт.

Ідеалізація старої кріпосницько-шляхетськоі Польщу «коли ще шановано право», «зіпсуття громадських звичаїв», що базувалася на жорстокому пригнобленні польських, українських і білоруських селян, — характерна для Міцкевича того часу і для багатьох польських емігрантів риса.

Литва — одна із складових частин давньої Речі Посполитої, батьківщина Міцкевича. Власне, Міцкевич жив на Білорусі, що в XIII–XIV ст. була захоплена литовськими князями. Маємо в цьому місці ліричний плач-тугу за рідним краєм.

За малих літ (під впливом матері) і в старшому вже віці (під різними впливами) Міцкевич виявляв сильну релігійність. Тільки в добу байронічних захоплень молодості він виявив був релігійний скептицизм і вільнодумність, на великий жах знайомих паній і панночок.

Тадеуш Костюшко (1746–1817) — проводир польського національно-визвольного повстання 1794 р., що вибухло після першого і другого розділів Польщі між Пруссією, Австрією і царською Росією; під час повстання Костюшко схилявся до соціальної позиції поміркованих елементів польської шляхти і буржуазії. Потім брав участь у війні американських колоній з Англією під проводом Вашінгтона.

Мова йде про присягу, що зложив Костюшко 24 березня 1794 р. на Краківському ринку. «Три збройні владарі» — це монархи держав, що поділили між собою Польщу: Австрії, Пруссії, Росії.

Тадеуш Рейтан збожеволів і вкоротив собі віку через кілька років по першому розділі Польщі (1780).

Катон Молодший, або Утицький (нар. 95 р. до н. е.), наложив на себе руки, бачивши загин Римської республіки (46 р. перед нашою ерою). «Федон»-діалог грецького філософа Платона про безсмертя.

Якуб Ясінський і Тадеуш Корсак — ватажки польського повстання на території Литви 1794 р.

Москалі — тут царські солдати. По інших місцях поеми також — царські урядовці.

«Войський справував колись як опікун жінок та дітей шляхетських під час війни. З давнього часу посада ця обернулася лише на титул». — Авт.

Пудерман — проста полотняна одежа від пилу.

«Підкоморій — колись урядовець шанований і поважаний, за уряду російського зійшов лише на титул. Інколи ще чинив суд у справах про польові межі та границі, але врешті і цю частину юрисдикції втратив. Часом буває за маршалка (предводителя дворянства. — М. Р.) і призначає місцевих землемірів». — Авт.

«Возний — урядовець, призначуваний від суду, здебільшого з-поміж дрібної шляхти, розносив позови, оголошував вироки, візував акти і т. ін.». — Авт.

Рефектар — їдальня, трапезна в монастирі.

Півкозиць — козеріг, напівцап, напівриба.

Веспасіан — римський імператор (царював з 69 по 79 рр. н. е.). Дорікали, що він надто ласий до грошей і казав: гроші не пахнуть.

Порівняй тиради проти захоплення францужчизною в комедії Грибоєдова «Лихо з розуму».

Відомо, що за яструбом дрібні пташки, ластівки особливо, літають цілими зграями. Звідси й прислів'я.

Бернардин — чернець так званого бернардинського католицького ордену.

Суворов — славетний російський полководець (1730–1800).

«Багато серед простого люду російського ходить переказів про чари Бонапарта і Суворова». — Авт. Суворов і Наполеон ніколи не стикались на бойовому полі.

Брабант — центральна частина Нідерландсько-Бельгійської низини, здавна славиться своїми тонко вироблюваними коронками (мереживом, кружевами).

«Асесори складають повітову поліцію. Часом обирають їх громадяни (шляхта. — М. Р.), часом призначає уряд; цих останніх називають «коронними». Судді апеляційні теж звуться асесорами, але тут мова не про них. Реєнти актові завідують канцеляріями, декретові — пишуть вирок, а й ті і ті призначені бувають од секретарів суду». — Авт.

Станіслав-Август Понятовський — останній польський король (королював з 1764 р. до 1795 р.).