«Аквітанія»

Ева Гарсія Саенз де Уртурі

Переклад з іспанської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

Їм, моїм дітям. За те, що ви є.

В Раю немає оповідань, бо там немає подорожей. Втрата, розкаяння, поневіряння і пристрасть рухають оповідання вперед, по його закрученому маршруту.

Маргарет Етвуд

Я теж відчував схильність змушувати себе, майже з маніакальною впертістю, бути сильнішим, ніж я насправді є.

Серен К'єркегор

Книжка повинна ятрити рани, а навіть сама ранити. Книжка повинна бути небезпечною.

Еміль Чоран

Частина перша

Це історія двох моїх родів. Страхітливих герцогів Аквітанії та підлих Капетингів, королів Франції, і як ми відчували взаємну ненависть, і як наші життя раз за разом перетиналися, поки ми не знищили одне одного, під час того буремного XII століття, сторіччя, в якому Захід змінився назавжди.

Серед зрад, облог, крові й сперми, двоє підлітків, Людовик, король Франції, і я, герцогиня Аквітанії, креслили оскаженілими лініями кордони того, що пізніше перетвориться в Європу.

Я рано стала вбивцею, у вісім років мені вистачило дві букви: oc – “так” на моїй улюбленій окситанській мові – щоб закінчити життя моїх мучителів. Хоча також потрібно додати, що я донька інцесту і винна в тому, що кохала свого дядька по батьківській лінії, Раймунда де Пуатьє, та вийшла заміж за свого кузена Людовика.

Влада належала нам, замки й васали належали нам, всі багатства того, що пізніше буде зватися Європою, належали нам. Іль-де-Франс, Аквітанія, Гасконь і Пуатьє належали нам.

Я – Елеонора Аквітанська, мені тринадцять років. Демони перевдягнені в посланців твердять, що мій батько щойно помер за дивних обставин під час паломництва в Компостелу…

… і що в історичних книгах немає прецедентів тому, що я маю намір зробити.

1 Синя смерть

Бордо, 1137

-- Тебе завжди будуть недооцінювати. Змусь їх заплатити за це.