«Будуарна філософія»

Будуарна філософія (fb2) - Будуарна філософія (пер. Виктор Андриец) 539K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Маркиз де Сад

Маркіз де Сад

БУДУАРНА ФІЛОСОФІЯ

Маркіз де Сад… І нам зразу ж згадуються слова «садизм», «садист», «у-у садюга», в уяві проносяться жахливі образи і картини страшних збочень. Та чого тільки не можна пов'язати з іменем де Сада? А що можна? І взагалі, хто він, цей мерзенний тип, збурювач суспільної моралі, розхитувач державних устоїв?

Недарма, мабуть, із 74 років свого бурхливого життя, він провів у в'язницях 14, а ще майже стільки у божевільні, де й помер. Його ув'язнювали з благословіння короля Франції Людовіка XV, революційного уряду Робесп'єра, імператора Наполеона.

Однак безліч разів прокляте ім'я де Сада не забуто, його «мерзенні» твори перевидаються і перекладаються в багатьох країнах світу, інтерес до них не вщухає, і Франція, двері в'язниць якої за його життя завжди були готові розчинитися перед ним, у 1990 році урочисто відмітила 250-річчя з дня народження маркіза, його замок у Провансі перетворено в музей.

Так хто ж він, маркіз де Сад? Кавалерійський офіцер армїі його королівської величності, комісар Республіки, присяжний революційного трибуналу, голова секції Пік, актор, режисер, драматург, автор близько двох десятків творів, що дійшли до нас, багаторічний в'язень, розпусник, збоченець…

Бурхливе життя і творчість маркіза Донасьєна-Альфонса-Франсуа де Сада органічно накладається на не менш бурхливу епоху, свідком подій якої та й активним учасником яких він був. Тогочасне французьке суспільство було безнадійно уражене. Блиск і пишність королівського двору, витонченість і рафінованість аристократії лише прикривали розлад держави, занепад моралі, зіпсутість звичаїв. За світськими церемоніями, галантністю й манірністю приховувалися розпусність, хворобливі збочення, виродження. З другого боку, вже проростали зерна, які посіяли енциклопедисти, просвітителі, Вольтер.

І ось тут появляється де Сад, який, відкидаючи пануюче лицемірство, називає речі своїми іменами. Не зважаючи на світські умовності, він змальовує куртуазних «маркізів» і вишуканих аристократок такими, якими вони є в дійсності, за лаштунками благопристойних салонів. Його відвертість шокує, мораль, чи, точніше, опис моралі жахає, а поводження і літературна творчість дають усі підстави вбачати в ньому маньяка і злочинця, небезпечного для суспільства.

Маркіз де Сад неоднозначно сприймався як сучасниками, так і після своєї смерті. Одні вбачали в ньому розпусника, який відкидав будь-яку мораль, інші — вільнодумця, трохи не революціонера в моралі, який одним з перших зважився кинути виклик тяжко хворому суспільству, показавши всі його виразки.

Так чи інакше, феномен де Сада існує, тож приховувати його, відкидати чи відмовчуватися, як це робилось протягом довгого часу, справа безнадійна і невдячна.

НОТАТКИ НА ПОЛЯХ

Західний світ давно вже осмислив творчу спадщину скандального маркіза де Сада, бо мав змогу читати його книги, сумніватися й сперечатися протягом майже двох століть. А нам ще тільки належить пройти непростий шлях захоплення і обурення, подиву і прозріння, панегіриків і проклять. В Україні все це розпочнеться, ймовірно, з «Будуарної філософії».

Як нам, читачам, ставитися до пані де Сент-Анж та Дольмансе, котрі вирішили на наших очах розбестити п'ятнадцятилітню Ежені — хоча й за її цілковитої згоди? Що за книга нам пропонується: посібник для початкуючих коханців (до речі, такий посібник ні в кого обурення не викликав би, та варто було де Садові дещо його белетризувати — і розпочалося…)?

Може, автор вирішив покепкувати — тоді над ким: над представниками вищого світу, перенісши їх у середовище, що більш відповідає рівневі їхньої моральності? Чи над читачами, які звикли брати на віру кожне друковане слово? Напевне, не лише над ними.

У будь-якому разі будуарну «філософію» не варто ототожнювати з філософією автора. Та й героям роману вірити не слід, вони теж кепкують над нами, беручись доводити абсурдні речі (приміром, закономірність того, що будь-яка дитина любить батька й патологічно ненавидить матір) або пропонуючи разом з ними, дружненько зайнятися гомосексуалізмом, лесбійством, братам кохатися з рідними сестрами, матерям — із синами, а дочкам лягати в ліжко з батьками — і ще багато чого з сексуальної екзотики.

Хоча, траплялося, стомлений де Сад й інакше тлумачив свій творчий метод:

«Говорять, що мої фарби надто виразні, — писав він, — і я зображую розпусту мерзенною. Бажаєте знати чому? Я не бажаю пробуджувати любов до пороку(…). Я зробив героїв, що стали на шлях розпусти, настільки жахаючими, що вони, звичайно, не викличуть ні жалю, ні любові.

В цьому, осмілюся твердити, я більш моральний, ніж ті, хто дозволяє собі злодїів прикрашати… Повторюю: я завжди змальовуватиму злочин виключно адськими фарбами: я хочу, щоби бачили його без пологу, щоб його боялися, щоб його зневажали. Я не знаю іншого методу. ніж цей: показати злочин у максимальних проявах жаху, що йому притаманний».

Окремого розгляду потребує мова де Сада, але не на сторінках не вельми об’ємного журналу. Пропонований український переклад «Будуарної філософії» звучить значно м'якше, ніж французький оригінал. Але й у ньому можна відчути неповторність авторського слова, дивовижне поєднання вишуканості вельможних салонів зі стилістикою найдешевших притонів. І, що найбільше здивує, ви поступово звикнете до маркізового письма і зрозумієте, що інакше, мабуть, і не можна було писати…

Однак час для розмов про де Сада ще не прийшов.

Давайте спочатку дочитаємо «Будуарну філософію» до кінця.

Сергій ЧИРКОВ

ДІАЛОГИ,

призначені для виховання молодих панночок

ДІАЛОГ ПЕРШИЙ

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ, ШЕВАЛЬЄ ДЕ МІРВЕЛЬ

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я тебе вітаю, брате. А де ж пан Дольмансе?

ШЕВАЛЬЄ. Він прийде о четвертій, а обідаємо ми не раніше сьомої. Тож устигнемо і наговоритись, і навтішатись.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Чи повіриш, брате, мені навіть трохи ніяково за свою надмірну цікавість, і ти, мабуть, не уявляєш, які безсоромні плани склала я на сьогодні. Далебі, друже, ти надто поблажливий до моїх забаганок. Невже ти не помічаєш, що чим більше в мене причин бути розважливою, тим більше збуджується моя клята уява, тим більше прагне вона розпусних утіх… Ти мені все дозволяєш, і це мене тільки псує… У свої двадцять шість років я мала б уже стати жінкою побожною, а я досі не знаю впину в пошуках розваг… Ти навіть не здогадуєшся, друже, що я собі намислила, що збираюся вчинити. Я хотіла була обмежити свої апетити жінками, сподіваючися, що це додасть мені розуму, що, спрямувавши жадання на свою стать, я менше тягтимуся до вашої. Але ті наміри, мій друже, виявилися химеричними; втіхи, яких я прагнула себе позбавити, не давали моїй уяві спокою, і я зрозуміла, що коли тебе створено для життя розпусного — це я про себе, — то дарма стримувати свої почуття, вони здолають усі перешкоди. Річ у тім, дорогий брате, що я належу до істот-амфібій; я люблю все і всіх, я знаходжу розваги скрізь, я прагну об’єднати всі їхні різновиди. Але скажи мені щиро, хіба з мого боку не вкрай екстравагантна витівка, що я захотіла познайомитися з тим чудієм-Дольмансе, адже, за твоїми словами, він ніколи в житті не знався з жінкою так, як того вимагають природа та людський звичай, і, будучи переконаним содомітом, він не тільки обожнює свою стать, а й поступається нашій тільки за умови, що йому запропонують дорогоцінні принади, якими він звик користуватися в чоловіків? А знаєш, брате, що мені підказала моя невтримна фантазія? Я хочу стати Ганімедом для цього нового Юпітера, я хочу розділити його вподобання, його розпусні розваги, я хочу стати жертвою його збочень; досі, як тобі відомо, любий, я віддавалася в такий спосіб тільки тобі — за твоїм проханням — або котромусь зі слуг — їм я платила за те, щоб обробили мене саме так, і вони, власне, трудилися за гроші. Сьогодні ж ідеться не про люб’язність і не про пусту забаганку — сьогодні мною керує пристрасть… Адже між тим звичайним способом, яким я послугувалася досі, і тим химерним, яким наш гість збирається догодити мені сьогодні, існує незбагненна різниця, і я хочу відчути, в чому вона проявляється. Благаю тебе, опиши свого Дольмансе, щоб я добре його уявила, перш ніж він сюди прийде; бо, як тобі відомо, я його майже не знаю, ми лише один раз зустрілися на якійсь вечірці, і я була з ним кілька хвилин, не більше.