«Атлантида»

Девід Ґіббінс

Атлантида

Щиро дякую своєму агентові Луїджі Бономі, редакторам Герріет Іванс та Біллові Мессі, а також Джейн Хеллер, Аманді Пестон, Амелїї Каммінс, Ванессі Форбс, Ґайї Бенкс, Дженні Бейтман та Кетрін Кобейн. Доземний уклін друзям, колегам та задіяним установам, які перетворили роки моїх «польових робіт» на чудову пригоду, а справжню археологію на вигадану історію. Не можу не згадати Енн Верріндер Ґіббінс, яка взяла мене з собою на Кавказ та до Центральної Азії, створила чудові умови для написання книги. Особлива вдячність за підтримку татові, Алану та Гю, Зібібі та Сьюзі, Енджі та нашій любій доньці Моллі, яка з'явилась на світ саме тоді, коли ця книга ще тільки задумувалася, і на очах якої пройшов увесь процес її створення.

Події, зображені у цій книжці, є художньою вигадкою. Імена, персонажі, назви установ, місця та події створені авторською уявою, і їх не варто сприймати як реальні. Будь-яка схожість зі світом змальованих у творі реалій, дійсних чи вигаданих, є випадковою. Історичні ж факти пояснюються автором у післямові.

«Дуже давно більшою частиною світу володіла могутня імперія. Її правителі мешкали у величній фортеці, що здіймалася на березі моря. Ця фортеця — химерний, небачений відтоді величезний лабіринт коридорів. На той час люди вже чудово вміли обробляти золото та слонову кістку й були відважними вояками. За зневажливе ставлення до Посейдона, бога моря, вони були покарані: одного разу море здійнялося і вмить проковтнуло фортецю. Відтоді її мешканців ніхто ніколи не бачив».