«Майже по-людськи»

Тарас Титорчук

Майже по-людськи

З-за подвійного скла на них дивилась величезна морда Хвостика. Кіт відкрив рота аби вкотре питально та сердито нявкнути, ніби запитуючи, чому його не впускають в хату, показались кількасантиметрові хижі ікла, в очах горів злісний вогонь, він підняв лапу аби покласти її подушечку на прозору поверхню і знову подряпати скло. Тоді Віка не витримала, встала з ліжка і різко смикнула штору, щоб закрити коцьку від загального огляду.

— Ну? Надивилися? Скільки ще вам треба раз на нього глянуть, аби пересвідчитись, шо він вже… не той?

— Я просто ніколи не бачив такого гігантського кота, — зі звеселеним та збентеженим блиском в очах вражено повідомив Орест. Вони всі були вражені.

— Так, велика киця. Я таких ніколи не бачила, навіть в кінооо! — докинула його молодша сестричка.

— То що ви з ним збираєтесь робити? — вже вкотре перепитав він.

— Я не знаю, прийде мама, тоді будемо рішать. Да, Діма?

Діма, мовчки дивлячись у підлогу, кивнув.

— То коли ви кажете його таким виявили? — вдруге поцікавився Орест. — І де ж ваші батьки?

Віка зітхнула і, цього разу більш терпляче й деталізовано, почала описувати вчорашній вечір. Та більшість її розповіді виявилася брехнею. Вона не сказала, що мати пішла розбиратись в «Укртелеком», тому що виявила квитанцію про заборгованість. Не розповіла, як мама повернулась й побачила в пошті повідомлення про те, що їм відключають світло. Віка не описувала як мати залетіла в хату і почала сваритися з батьком, який був напідпитку.

Натомість сестра розповіла, як батько, хильнувши пива, вирішив, що зараз саме час обрізати кілька зайвих гілок на яблунях та грушах. Вчора зранку моросив дощ, як і сьогодні вночі, тому надворі було трохи волого. Батько посковзнувся на слизькому мосі, впав з яблуні та розбив собі голову об виступ кореня дерева.

Діма не до кінця розумів, чому Віка бреше, та чомусь йому здавалось, що вона все робить правильно. Це вже не вперше батьки посварились, а вчорашня їхня сварка призвела до батькової госпіталізації.

Діма якраз хотів вийти з туалету, коли все почалося. Почувши крики, він підтягнув штани і вирішив поки що не висовуватись. Він привідкрив двері і спостерігав за ходом батьківської суперечки через вітальню, посеред якої сидів Хвостик, який також, енергійно крутячи головою, споглядав сцену в кухні.

Тарас Титорчук

Майже по-людськи

З-за подвійного скла на них дивилась величезна морда Хвостика. Кіт відкрив рота аби вкотре питально та сердито нявкнути, ніби запитуючи, чому його не впускають в хату, показались кількасантиметрові хижі ікла, в очах горів злісний вогонь, він підняв лапу аби покласти її подушечку на прозору поверхню і знову подряпати скло. Тоді Віка не витримала, встала з ліжка і різко смикнула штору, щоб закрити коцьку від загального огляду.

— Ну? Надивилися? Скільки ще вам треба раз на нього глянуть, аби пересвідчитись, шо він вже… не той?

— Я просто ніколи не бачив такого гігантського кота, — зі звеселеним та збентеженим блиском в очах вражено повідомив Орест. Вони всі були вражені.

— Так, велика киця. Я таких ніколи не бачила, навіть в кінооо! — докинула його молодша сестричка.

— То що ви з ним збираєтесь робити? — вже вкотре перепитав він.

— Я не знаю, прийде мама, тоді будемо рішать. Да, Діма?

Діма, мовчки дивлячись у підлогу, кивнув.

— То коли ви кажете його таким виявили? — вдруге поцікавився Орест. — І де ж ваші батьки?

Віка зітхнула і, цього разу більш терпляче й деталізовано, почала описувати вчорашній вечір. Та більшість її розповіді виявилася брехнею. Вона не сказала, що мати пішла розбиратись в «Укртелеком», тому що виявила квитанцію про заборгованість. Не розповіла, як мама повернулась й побачила в пошті повідомлення про те, що їм відключають світло. Віка не описувала як мати залетіла в хату і почала сваритися з батьком, який був напідпитку.

Натомість сестра розповіла, як батько, хильнувши пива, вирішив, що зараз саме час обрізати кілька зайвих гілок на яблунях та грушах. Вчора зранку моросив дощ, як і сьогодні вночі, тому надворі було трохи волого. Батько посковзнувся на слизькому мосі, впав з яблуні та розбив собі голову об виступ кореня дерева.

Діма не до кінця розумів, чому Віка бреше, та чомусь йому здавалось, що вона все робить правильно. Це вже не вперше батьки посварились, а вчорашня їхня сварка призвела до батькової госпіталізації.

Діма якраз хотів вийти з туалету, коли все почалося. Почувши крики, він підтягнув штани і вирішив поки що не висовуватись. Він привідкрив двері і спостерігав за ходом батьківської суперечки через вітальню, посеред якої сидів Хвостик, який також, енергійно крутячи головою, споглядав сцену в кухні.