Олександр Мимрук
Цукровик
Двори винограду
«— все що вони залишили нам...»
«є міста дуже старі...»
«слухайте всі...»
«я навіть не помітив...»
«наше місто зростало колами...»
«вогні згасають помірно...»
«людський син...»
«цукровик...»
«посидь поруч зі мною...»
«кілометри мідних труб...»
«між будинків високих...»
«— це крик сови...»
«спека в неділю...»
«сант'еліє...»
«коли ти проходиш повз наші дерева...»
«молодий роботяга заводу...»
«і коли на квартали спадає ніч...»
«чужинець...»
«і вгризатися потрібно в кожну хвилину...»
«двори лункі...»
«важко побачити світло...»
«примарні дороги...»
«стіни будинків...»
«місто стигне на пательні днини...»
«сонце зійде...»
«ніхто не зрозумів...»
«я розкажу тобі...»
«крок за кроком...»
«тканина вулиці...»
«мій потяг прибуває...»
«знову із пальців...»
«зимові люди...»
«звуки черепів...»
«дуже просто...»
«жінка...»
«третій день весни...»
«він обкладає нутро печі...»
«через річку всього один...»
«земля...»
«почесна варта на великі свята...»
«кінотеатр мир...»
«справи пішли не так...»
Євангеліє від Саньки
Вано Крюґер
В 1610 році Люїс де Ґонґора завершує сонет, присвячений столиці Королівства, рядками: Efto es Madrid, mejor dijera infierno.
Із цих рядків В'ячеслав Всеволодович Іванов розпочинає таку близьку і знайому нам — настільки знайому, що її мало хто рефлексує — традицію фактичного ототожнення пекла і міста; вершинами цієї традиції є, наприклад, поезії Вільяма Блейка, Шарля Бодлера, Алєксан-дра Блока, et al. Проте Мимрук рішуче виривається із цієї — зі славетними іменами! — традиції. Місто в нього не пекло, не точка входу, з якої немає виходу, а, навпаки, точка виходу.
Комментарии к книге «Цукровик», Олександр Мимрук
Всего 0 комментариев