«Поезія - Урок»

Поезія - Урок (fb2) - Поезія - Урок 38K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Борис Ильич Олейник

Борис Олійник - Урок

Борис Олійник - Урок

І

Якось брів я звільна полем,

весь заглиблений у себе.

Поле тихло, ніби лебідь,

що на осінь відлюбив.

Та й не згледівсь,

як уплив

я в голубу тональність неба.

В пролісковій темі неба

всесвіт дихав голубим.

Голубим я став, як голуб

із небесної купелі.

Став я зовсім невагомий,

ніби вечорова тінь.

Все минуле проминуло

спраглим видивом пустелі,

все моє сумне й веселе

одлетіло в голубінь.

Десь у мене за плечима

місто мляві сни бороло:

важко чахкали заводи,

тонко звискував метал.

Там без лагідних півтонів

кут вривавсь раптово в коло,

коло різко розгиналось

в прямовисну магістраль.

Думав я, що все на світі

тонко з'єднане у сутнім:

все на світі творить в зладі

неперервний колобіг.

Думалось:

коли б не знав я

мову міста прямокутну,

то округлу тишу поля

вже пізнати б я не зміг.

Ще додумалося: в громі

молодих прокатних станів,

у засмаглих дужих буднях,

в пропотілих сорочках

місто творить тишу поля

ув оправі філігранній,

носить ніжність, як дитину,

на своїх важких руках.

Думав я, що в кожнім серці

є сьогодні, вчора й завтра.

Є минуле і сучасне,

перевтом гіркий вантаж.

Думав: от би відшукати

місто на учнівській карті,

щоб те місто мало тихий,

акварельний антураж.

От Венеція, скажімо,

голуба, немов гондола,

а чи Ріо-де-Жанейро,

як гарячий помаранч.