КИЦЯ
Не на жарт у Кота загорілась душа,
Захотілося Котику Кицю,
І хоч Киця була ще така молода,
Та і їй закортілось в столицю.
Бо в столиці там шик,
Бо в столиці там кайф,
Бо в столиці там світлі вітрини,
А в селі що не день -
Тільки свині пищать,
Яким Кицені біди до спини.
-Ой, ти, Котику мій! Все що хочеш проси...
Все я дам тобі,- мовила Киця,-
Тільки дуже прошу, забери ти мене
Й відвези як хутчіше в столицю.
Буду я ким захочеш тобі:
Схочеш - квіткою, схочеш - то птахом,
Тільки в хатку свою ти мене пропиши,
Щоб могла я там жити під дахом.
Загорілась душа у старого Кота
І забрав у столицю він Кицю…
А сьогодні вже Кіт чуха свиням живіт
Й поглядає з села на столицю.
24.10.1997 р.
КИЦЯ
Хоч вірте, не вірте-
Не стану стараться,
Але, знаю, жінці не слід довіряться.
Ось приклад: лежить
На подушечці Киця,
І раптом тій Киці Собачка присниться.
Як тут же вона
Вам подивиться в очі
І ніби Тигриця, на груди вам скочить.
Отак і дружина -
Неначе та Киця -
І хто-зна, що завтра тій Киці присниться.
10.12.1997 р.
В ПЕРУКАРНІ
Зайшов в перукарню підстригтись дідок,
Утомлений, з виду похмурий,
Усівся він в крісло. Свистить, як сурок,
А брови, як житні дві хури.
Майстриня до нього:
-Постригти, помить,
Чи бороду вам поголити?
Щось буркнув старий той тихенько під ніс
І став він очима водити.
І знову сидить в тому ж кріслі й мовчить
Й на жіночку ту поглядає,
Яка, мов синичка, під включений твіст
По залі в косичках "літає".
Ось знову до нього вона підійшла,
Близенько підставила груди...
Що тут же дідок, мов від сплячки проснувсь,
І ним уже щось ніби крутить...
-Так що, будем бритись чи будем мовчать?-
Поправила фея халатик,
На гудзик один ту красу затягла,
Аби не згубить, так сказати.
Клієнт же і далі мовчить і сопе,
На фею з-під брів поглядає,
Нарешті дістав з піджака портмоне
Й красуні купюру штовхає.
-А це ви за віщо даєте мені?-
Лукаво сміється майстриня.
-За те, що у вас такі очі ясні
Й такі неймовірно-невинні.
-То може хоч здачу з купюри візьміть?
-І здачі я брати не стану,
Ви краще на здачу халат розстібніть
А я… на ті квіточки гляну.
8.5.1988 р.
ЩОБ ЖИЛИ БЕЗ ВИХІДНОГО
Нам всім жінок Бог дав для того,
Щоб ми не мали вихідного.
ЗАСПОКОЇЛА
Помираючи Іванко,
В жінки запитав:
-Ти скажи хоч перед смертю,
Чий син Владислав?
-Дурню мій! Вмирай спокійно -
То якраз син твій,
Чотирьом батьками будуть
Макс, Арго й Крутій.
24.12.1959 р.
ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКАЄ РОБОТУ
Інструкція - жарт
-Друзі! Хто хоче роботу знайти,
Може до нас безумовно іти.
Правда, у нас дисципліна така:
Скажеш щось проти, вам скажуть - пока.
Будеш старатись, а раз підведеш -
Місця робочого вже не знайдеш.
В нас не питають, хто брат твій, хто сват,
Тут не пройде ні знайомство, ні блат.
Й новий абзац ти також усічи:
Більше півпуда за раз не строчи.
Й п’яте, чи зможеш ти дурника грать
В час, як дуби тебе будуть повчать?
Скільки ти випити зможеш вина
Так, щоб дорогу знайшов від "Млина"?
Сьоме, чи зможеш красунь розважать
В час, коли шеф вже не зможе... стоять,
Й потім, на ліжко їх всіх положить
І до матраца, як швець, пристрочить?
Зможеш, виконувать ці вказівки -
Можеш до нас на роботу іти.
Тільки дивись, ні гу-гу, ні шу-шу,
Скажеш кому - то язик відкушу...
22.10.1983 р.
БІЛІ НОЧІ
-Чи могли б світитись очі
В жінки, що гуляє,
Що від свого чоловіка
На курорт "літає"?
І на те сказав знайомий
Жартівник із Сочі,
-Щоб в жінок, які гуляють
Та світились очі,
То були б у Ялті й Сочі
Вічно білі ночі.
28.10.1976 р.
ЧОМУ ЖІНКИ ОХАЮТЬ?
У сусідки запитала
Тітонька Євдоха:
-То чому, як Чук приходить,
Чути з спальні охи?
Познайомила сусідка
І її з Тимохою,
А тепер всю ніч до ранку
І Євдоха охає...
12.12.1976 р.
ПРАЦЬОВИТА ЖІНКА
Чоловік прийшов з роботи
Втомлений, аж плаче.
Жінка бігає по хаті
Й ледь не кудкудаче.
Ось вона підводить вії,
Губоньки малює,
Чоловік прохає їсти -
А та, мов не чує.
Бігудів взяла торбину,
Шиньйон в руку другу,
-Чи ти осліп, чи не бачиш,
Може ж я працюю!?
21.5.1976 р.
ЦЕНТР ВСЕСВІТУ
Сперечались філософи
Під вечірній тихий дзвін,
-Як ви думаєте, хлопці,
Де Центр Всесвіту, де він?
Сократ мовив, що на небі.
А Платон, що на землі.
Ну а Гриць, який їх слухав,
Їм обом сказав, що "ні!"
-Ну, так де?- ті засміялись
Й повернулись до Грицька,
-Там, де вся моя родина,
Там, де вся моя сім’я.
А хто хоче знать конкретно
/Тільки це між нами!/,
То Ценр Всесвіту шукайте
В жінки між...ногами.
17.3.2004 р.
НЕДОТОРКАНІСТЬ
Хлопець дівчину цілує
Під вербичкою в гаю.
-Розкажи, де ти ховаєш
Недоторканість свою?
Посміхнулась та дівчина
І до хлопця:
-Ти не псих?
Недоторканість в начальства,
Ну, а в мене - як у всіх.
4.3.2004 р.
МРІЯ ЖІНКИ
На роботі розмовляю
Я з рудою Нінкою:
-Ким би ти хотіла бути?
-Ким же? Звісно - жінкою.
Комментарии к книге «Грицько сміється», Валентин Александрович Кудрицкий
Всего 0 комментариев