• Читалка
  • приложение для iOs
Download on the App Store
  • Читалка
  • приложение для Android
Get it on Google Play

«Втомлені гори»

5340

Описание

З ВІРОЮ В УКРАЇНУ Поетична збірка "Втомлені гори" - третя книга поета Валентина Кудрицького. Свого первістка - збірку поезій "Падають листя" автор присвятив найкращим людським почуттям - любові до жінки, до Батьківщини. Друга збірка - "Грицько сміється" - наповнена іскрометним гумором, який висміює хапуг, ледарів, пройдисвітів, гуляк та інші негативні явища нашого життя. "Втомлені гори" стали продовженням одного з улюблених жанрів - сатири. Цього разу головним його уваги стало політичне життя нашої держави, починаючи ще з Союзу і до наших днів. Під сатиричний обстріл попали колишні партійні і державні діячі - Хрущов, Брежнєв, Єльцин, Горбачов, Кравчук, Кучма, Ющенко, а також керівники і босси нижчих рангів. Автор щиро вболіває за долю неньки-України, її незалежність. Один із віршів він назвав "Я вірю в Україну", в якому найповніше висловлює своє кредо. Інший вірш має назву "Не заважайте людям жити". Цю тему продовжує ще одним програмним віршем "Щоб земля раділа". Поезія автора досить активна, мова образна, багата на епітети. Тому більшість віршів написані в народному стилі....

1 страница из 71
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст

Шрифты

  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

  • Аа

    Iowan

  • Аа

    San Francisco

  • Аа

    SF Serif

  • Аа

    New York

  • Аа

    Helvetica Neue

  • Аа

    Arial

  • Аа

    Georgia

  • Аа

    Times New Roman

  • Аа

    Courier

  • Аа

    Courier New

  • Аа

    Menlo

  • Аа

    SF Mono

стр.

ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ

ВТОМЛЕНІ ГОРИ

Гумор, сатира



 


ПОЖАЛІЙТЕ ДІТЕЙ СВОЇХ

Ми говоримо про кризу. А що таке криза насправді? Це коли держава перенасичена продукцією, яка стає дешевою і доступною А це зовсім невигідно для багатіїв. Отож і вигадують всілякі нісенітниці, на яких наживають надприбутки, і виходить, що багатії стають ще багатшими, а бідні ще біднішими, і таким чином людям навішують, так би сказати - локшину.

В даний час це не криза, а іде повальний грабіж наших людей, де йде повна концентрація світового капіталу в одних уках. Криза - це ширма, за якою всесвітнім ілкам зру чно маску ватися під невинне ягнятко, що вони і роблять, прикриваючи свій справжній дефіцит совісті, свою алчність. Про компетентність в даній ситуації я не говорю, бо тут іде заздалегідь гарно продумана і вправно спранована грабіжницька операція. В даній ситуації криза, повторюю ще раз - це звичайнісінька концентрація капіталу в одних руках, де мільйонери стають мільярдерами, а мільярдери - трильйонерами.

Нам говорять, що нема грошей. А де ж вони поділись? Що, їх корова з'їла? То ж потрібно бути повними невігласами, щоб повірити в цю нісенітницю.

Ще в свій час великий франзузький письменник Оноре де Бальзак нагадував, що держава - це гарно організована змова проти власного народу. В справжнього господаря кризи бути не може, так як він обмізкує все наперед. А якщо в політиків немає чим думать, то навіщо вони нам такі потрібні? Чи не пора б нам всім задуматься над цією ділемою?

Я не економіст, я будівельник, але всім своїм нутром відчуваю, як нами маніпулюють оті божі люди, які називають себе чиновниками, які за якийсь срібляник давно вже продали свою честь і людяність, для якої людина то - ніхто, які пройдуть по трупах, і не зупиняться ні перед ким і ні перед чим, ідучи до світового панування. Люди, будьте пильними, не дозволяйте, щоб нас грабували ці пройдисвіти. Криза - це слово надумане.

В даний час так названа криза - це дефіцит совісті, коли обнаглілі політики повірили у свою вседозволеність, що вже пора їх гонить поганою мітлою. Нас ніхто не захистить, якщо ми самі не візьмемося за руки. Вони знецінили нашу працю, а подивіться, що робиться навколо Києва? Та таких хоромів і царі не знали. А ми, тюхи-матюхи, соплі порозпускали і просимо подаяння. У кого? У бандитів? Тут не просить треба... Пора просипатися.


АВТОР КНИГИ

2009 рік.



МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ

Родився я за власним за бажанням,

Таки ж в своїх у власних, у батьків,

Як вівці щипали травичку в травні ранню

І ніжний вітер з полем лепетів.

Родився я за батьковим велінням,

Бажанням матері, щоб кріп СРСР,

Родився я при повному горінні,

Говорять – зразу ледь не піонер.

А як було? Як мати воду

Пішла відром на річку брать,

Втопила брожку і старанно

Давай із річки витягать.

Раз черпонула й не спіймала,

А вдруге – глядь – аж я в відрі...

Я пам’ятаю, так сказала

Мати і брату, і сестрі.

Було це в тридцять сьомім році

Десь по весні, ну а число

Дев’яте травня, день – неділя,

А свідки – річка і село.

Так отже, сам я з України.

Село Містечко. Назва ця

Пішла колись від Катерини,

З її починного слівця.

Район – Брусилівський – відомий,

Колись такий був генерал,

Область Житомирська, Полісся,

Серед лісів й гранітних скал.

Мій батько був в той час службовцем,

Бджолиний райглавагроном,

А мати просто робітниця,

А я шкодливим пацаном.

Мати сапала грядки в полі,

Вставала рано до зорі,

І я також, набравши солі,

Її тайком садив в ріллі.

Та не росла, не проростала

Та сіль, хоч як я поливав.

А мати суп варила, взнала,

І батько в школу записав:

– Оце тобі у покарання,

Щоб не робив, чого не слід.

Та це було моє бажання,

Яке чекав я вісім літ.

Отак ото й попав я в школу

Десь в сорок п’ятім у селі,

І більше вже не сіяв солі,

Яка стояла на столі.

Закінчивши десятирічку,

У ВУЗ поїхав я вступать,

Але невдало. Й п’ятирічку

Прийшлось за днів з десяток здать.

Отак й попав я на будову:

Хрещатик, 6, Облрембудтрест,

А колись у кожнім слові

Букварю свій ставив хрест.

Як пішов до школи,

Вчитись не хотів,

Добре, що хоч вчасно

Потім зрозумів.

Зрозумів, що вчитись

Необхідно нам,

Щоб хвости не чистить,

Не крутить волам.

Батько всяк старався

Й все робив для нас,

Тільки б закінчили

Хоч десятий клас.

Потім нас направив

У великий світ

Всього, що одягнутих,

Молодих, як цвіт.

Ні багатств, ні слави

З нас ніхто не мав,

Та зате освіту,

Розум батько дав.

З цим от і поїхав

Київ штурмувать,

Й так ото і став я

В місті працювать.

Йшли-спливали роки,

Мов із гір вода,

Як зробив я кроки

Ближче до Дніпра.

Ось я на будові –

Штукатур-маляр,

А колись по слову

Я читав буквар.

Писав я з римами й без рими,

Як вмів – і вздовж, і впоперек,

Але пробачте, люди милі,

Який же з мене ще поет?

А тому, може чути в змісті

Прийдеться нотки негативні,

То знайте: коми не на місці –

Вони у цьому всьому винні.

Закінчив десять, та й понині

Як треба синтаксис не знаю:

Знак треба ставить в середині,

А я його поставлю скраю.

Отож, якщо я вам потрібний,

То напишіть в мій край лісний:

Пролетарська, двадцять, бачите,

Номер не складний.

А кому? Мене там знають –

Дім, що в Ірпіні,

Й Валентином називають

Там мене всі дні.

Ну а прізвище – Кудрицький,

Бо кудрявий сам,

І на цьому, добрі люди,

Шлю привіт свій вам.

28.5.1959 р.

ІДУ ХРЕЩАТИКОМ

Який величний ти сьогодні,

Мій красень-Київ і Дніпро,

І люди, що ідуть з роботи,

Які будують в нас метро.

Ідуть Хрещатиком дівчата,

І кожна з них, як в полі цвіт,

Ну хто від них щось бачив краще,

Як їм було по двадцять літ?

15.7.1958 р.

ОСІНЬ ПУШКІНСЬКА

О, як люблю я, друзі, осінь,

Тумани сиві і дощі,

Коли втомивсь за літо промінь

Й ледве торкається душі.

Коли журлива горобина

Немов пригнічує тебе,

Сумною робиться ліщина,

Холодним небо голубе.

І від пори пожовкле листя,

І від капусти в полі пні,

Які завжди, як баба Христя,

Про сум нагадують мені.

15.7.1958 р.

ПРАЦЬОВИТИЙ

Кожен лишає на землі:

Хто розум, а хто ступу,

А інший, той, що тільки їсть,

Неначе гору – купу.

Ну, проїв ти дачу,

Ну, проїв ти дом,

Навалив ти купу

Гарну під вікном.

Хто не йде – любується:

– От так вже гора,

Видно, що людина

Трудова була.

Видно зразу: хлопець

Працьовито жив,

Бо хіба ж ледачий

Стільки б навалив?

27.2.2007 р.

ЩОБ БУТЬ ПРЕЗИДЕНТОМ

Тому й не став ти Президентом,

Що ти не був інтелігентом.

19.4.2007 р.

КАМІННЯ ПРОТИ ЗЛА

Я пишу для друзів і знайомих,

Для дітей, онуків і рідні,

То ж, скажіть, чи можу я лукавить

І співать відспіваним пісні?

Проти честі й правди не попрете,

Комментарии к книге «Втомлені гори», Валентин Александрович Кудрицкий

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства