«Зброя, мікроби і сталь -»

Джаред Даймонд

ЗБРОЯ, МІКРОБИ і СТАЛЬ

Витоки НЕРІВНОСТЕЙ між НАРОДАМИ

видавнича група

Переклад з англійської та наукова редакція канд. соціол. каук Т. Цимбала Даймонд Дж.

Д14 Зброя, мікроби і сталь: Витоки нерівностей між народами / Пер. з англ. Т. Цимбала. — К.: Видавнича група КМ-БУКС, 2018. — 512 с.:

32 окр. арк. іл.

ISBN 978-617-7535-97-2

Смілива наукова розвідка американського еволюційного біолога Джареда Дай- монда «Зброя, мікроби і сталь» — це світовий науковий бестселер, який розійшовся багатомільйонними накладами і продовжує долати нові рубежі. Автор розкриває первинні історичні причини нерівностей сучасного світу, які, на його думку, криються в глибинах доісторичного минулого людства. На основі масштабних міжконтинентальних порівнянь і залучення широкого спектра новітніх досягнень історії, біології, лінгвістики, археології, епідеміології, біогеографії, палеонтології та екології Джаред Даймонд намагається пояснити «найзагальнішу схему історії», давши відповідь на головне питання книги: чому вогнепальна зброя, найзгубніші мікроби та сталь з’явилися у суспільствах одних частин світу, даючи їм переваги у завоюванні народів інших частин світу.

В оформленні обкладинки використано фрагмент картини Джона Еверетта Міл- ле «Пісарро бере у полон перуанських інків» (1846).

All rights reserved. No part of this publication may be reproduced or stored in a retrieval system or transmitted in any form or by any means, whether electronic, mechanical, photocopying, recording or other kind, without the prior permission in writing of the owners.

Усі права застережено. Жодну частину цієї публікації не можна відтворювати, зберігати в системі пошуку інформації чи передавати в будь-якій формі будь-яким способом — електронним, механічним, ксерокопіюванням або іншим способом — без попереднього письмового дозволу власника.

© Jared Diamond, 1997, 2003, 2005 © Т. Цимбал, 2018

© ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС», 2018

ISBN 978-617-7535-97-2

ЗБРОЯ, МІКРОБИ і СТАЛЬ

Чому світова історія схожа на цибулину?

Питання Ялі

ВІД ЕДЕМУ ДО КАХАМАРКИ

Назад до точки відліку

Природний експеримент історії

Зіткнення під Кахамаркою

ВИНИКНЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ХАРЧУ

Могутність рільника

Імущі й неімущі народи історії

Виробляти чи присвоювати?

Як одомашнити мигдаль

Яблуня чи індіанці?

Зебри, нещасливі подружжя та принцип «Анни Кареніної»

Безкраї обрії та похилі осі

ВІЛ ХАРЧУ ДО РУШНИЦЬ, МІКРОБІВ І СТАЛІ

Смертоносний дар свійських тварин

Скопійовані зразки та навіяні ідеї

Мати необхідності

Від егалітаризму до каептократії

НАВКОЛО СВІТУ ЗА П’ЯТЬ РОЗДІЛІВ

Як Китай став китайським

Повним ходом до Полінезії

Зіткнення півкуль

Як Африка стала чорною

Майбутнє історії людства як науки

Хто такі японці?

Післямова до видання 2003 року:

Додаткова література

Поляки за ілюстрації

Алфавітний покажчик

Присвячую Есі, Каринізі, Омваю, Парану, Сауакарі, Вівору та всім іншим моїм новогвінейським друзям і наставникам — господарям складного довкілля

історія схожа на цибулину?

я книжка — це спроба написати коротку історію всіх людей за останні 13 тис. років та дати відповідь на питання: чому історія по-різному розгорталася на різних континентах? Якщо ви здригаєтеся від думки, що вам потрапив до рук расистський трактат, — не хвилюйтеся: далі ви побачите, що мої думки з цього приводу не мають нічого спільного із расовими відмінностями між людьми. В книзі зроблено акцент на пошуку глибинних пояснень і на якнайдальшому відстеженні ланцюга історичних причин.

Більшість книг, присвячених світовій історії, зосереджують увагу на розвитку письменних суспільств Євразії та Північної Африки. Тубільні суспільства інших частин світу — Субсахарської Африки, Америки, острівної частини Південно-Східної Азії, Австралії, Нової Гвінеї та Океанії — привертають дуже мало уваги, до того ж здебільшого в контексті того, що сталося з ними на пізньому етапі історії — після того, як їх відкрили й підкорили західноевропейці. Навіть у межах Євразії значно більше уваги приділяється історії Західної Євразії, ніж історії Китаю, Індії, Японії, тропічної Південно-Східної Азії та інших східних суспільств. Також мало уваги приділяється періоду історії до появи письма, яке з’явилося близько 3000 р. до н. е., — і це попри те, що вона становить 99,9% всієї історії існування людського виду, що розпочалася п’ять мільйонів років тому.

Такі вузькоглядні виклади світової історії потерпають від трьох збиткових для них обставин. По-перше, сьогодні багато людей із цілком зрозумілих причин цікавляться іншими суспільствами, крім суспільств Західної Євразії. Врешті-решт, ці «інші» суспільства охоплюють більшу частину населення світу та переважну більшість етнічних, культурних і мовних груп світу. Деякі з них уже належать, а інші починають входити до когорти наймогутніших політичних і економічних сил світу.

По-друге, обмеження історії її писемним відтинком не задовольняє навіть тих, хто цікавиться конкретно цим періодом, оскільки такий підхід нездатний забезпечити глибокого розуміння. Негласне припущення, згідно з яким суспільства різних континентів були приблизно однаковими раніше 3000 р. до н. е., після чого західноєвразійські суспільства раптово розвинули письмо і вперше вирвалися вперед в інших аспектах розвитку, хибне. Насправді ще до 3000 р. до н. е. вже існували євразійські й північноафри- канські суспільства, які створили не лише зачаткове письмо, а й централізовану державну владу та міста, широко застосовували металеві знаряддя і зброю, свійських тварин для транспортування і тяглової та механічної роботи, а в харчовому плані базувалися на рільництві та тваринництві. Усього цього на той час не було в більшості або й у всіх частинах інших континентів. Деякі, але не всі з цих ознак згодом з’явилися в окремих частинах тубільної Америки та Субсахарської Африки, однак лише впродовж наступних п’яти тисячоліть, і жодна з них не сформувалася в тубільній Австралії. Вже самі ці факти повинні наштовхнути нас на думку, що витоки панування Західної Євразії в світі губляться в доісторичному минулому понад 5 тис. років тому. (Під пануванням Західної Євразії я розумію панування самих західноєвразійських суспільств та суспільств, які вони створили на інших континентах.)

По-третє, історія, цілковито зосереджена на західноєвразійських суспільствах, повністю оминає очевидне велике питання: чому саме ці суспільства стали непропорційно могутніми й новаторськими? Типові відповіді на нього спираються на безпосередні чинники, як-от виникнення капіталізму, меркантилізму, наукових досліджень, технологій та страхітливих мікробів, які вигубили народи інших континентів, коли ті вступили в контакт із західно- євразійцями. Однак чому всі ці елементи завоювання сформувалися й нагромадилися в Західній Євразії, а в інших місцях або взагалі не проявилися, або проявилися меншою мірою?

Усі ці елементи — лише безпосередні чинники, а не первинні причини. Чому капіталізм не розквітнув у тубільній Мексиці, меркантилізм — у Суб- сахарській Африці, наукові дослідження — в Китаї, передові технології — в тубільній Північній Америці, а страхітливі бацили — в аборигенній Австралії? Відповідати, покликаючись лише на унікальні культурні чинники — скажімо, наукові дослідження в Китаї придушувало конфуціанство, а в Західній Євразії їх стимулювала грецька або юдео-християнська традиція, — означає далі нехтувати потребою знайти першопричину: чому традиції на кшталт конфуціанства і юдео-християнської етики натомість не сформувалися в Західній Євразії та Китаї відповідно? Крім того, таке пояснення не враховує те, що конфуціанський Китай десь до 1400 р. н. е. в технологічному розвитку випереджав Західну Євразію.

Отож, неможливо зрозуміти навіть самі західноєвразійські суспільства, якщо зосереджувати увагу тільки на них. Чимало цікавих питань стосуються відмінностей між ними та іншими суспільствами. Аби відповісти на них, ми повинні зрозуміти ті інші суспільства також, щоб поглянути на західноєвразійські суспільства в ширшому контексті.

У деяких читачів може скластися враження, що я впадаю в інші крайнощі, відводячи занадто багато місця іншим частинам світу за рахунок Західної Євразії. Я пояснюю це тим, що деякі інші частини світу дуже повчальні, оскільки вони на невеликій території вміщували дуже багато розмаїтих суспільств. Читачі, можливо, погодяться із одним з оглядачів цієї книжки. З відтінком приязної критики він зауважив, ніби я розглядаю світову історію як цибулину, в якій сучасний світ — лише верхній шар, і щоб зрозуміти історію, потрібно один за одним зчищати подальші шари. Так, світова історія справді нагадує таку цибулину! Однак зчищання її дедалі глибших шарів — захопливе і надзвичайно важливе в наші дні завдання, коли ми намагаємося засвоїти уроки свого минулого заради кращого майбутнього.

Джаред Даймонд Листопад, 1997 рік

Питання Ялі