КГБ СРСР. Спогади опера
ГЕРОЙ НЕДОПИСАНОГО РОМАНУ
«Мене часто запитують: чи ви не той Висоцький,
з яким ми виходили з оточення?.., чи, може,
ви той, що служив у сусідньому полку?..
Відповідаю: ні, не виходив, не служив, не воював.
Я з іншого покоління, з того, що довойовує…»
З інтерв’ю Володимира Висоцького
«Війна не закінчилась, поки не поховано
останнього загиблого солдата»
Наполеон Бонапарт
В Яготині проти залізничного вокзалу стоїть школа. Стара, двоповерхова. Зараз там знаходиться медичне училище, яке було переведене сюди з Чорнобиля після аварії на ЧАЕС, тому будівля добудована, перебудована і, на жаль, втратила свій неповторний первісний вигляд.
Побудована вона була в перших роках буремного ХХ століття разом з залізничним вокзалом і місцевим цукровим заводом як школа, якою в була протягом 80 років. В цій будівлі школа була завжди, і в лихі роки, і в не дуже. Навіть під час окупації, коли на другому поверсі тут була німецька залізнична жандармерія, на першому поверсі в п’ятому класі училась моя мама.
На початку 60–тих і мене привели туди в перший клас. Я пам’ятаю свою школу красивою, затишною і просторою.
Ліворуч школи притулився Поштовий перевулок, маленька вуличка, якою ніколи не їздили ні машини, ні підводи. Це був такий собі пішохідний прохід, посеред якого колись росли розкішні дерева рідкісного на наш час гльоду.
Комментарии к книге «КГБ СРСР. Спогади опера», Володимир Ушенко
Всего 0 комментариев