«Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія»

Передмова

Ця книжка задумана як короткий вступ до поняття націоналізму. Зосереджуючись переважно на теоретичних складниках, а не на величезній сукупності емпіричних здобутків, я хочу запропонувати студентам і читачам критичний синтез сучасних наукових знань у цій царині. Моя головна мета — дослідження різноманітних теоретичних, ідеологічних та історичних аспектів поняття націоналізму й системи основних наукових тлумачень у цій сфері. Це неминуче привело до переходу моєї уваги в прикінцевих розділах від «націоналізму» як ідеології, руху й символічної мови, до об’єкта інтересів націоналізму — «нації», сприйману і як поняття суперечливе й неоднозначно тлумачене, і як форму спільноти й інституційної поведінки. Насправді, ці два поняття тісно пов’язані, але, як на мене, їх не слід плутати, надто через те, що можна виокремити усілякі форми категорії нації ще до виникнення ідеології націоналізму й поза площиною його походження.

Безперечно, у такій малій книжці я не претендую на всеосяжне тлумачення. Тому неминуче певні ділянки лишилися поза увагою або я проминув їх навмисно. Для глибшого ознайомлення з такими питаннями, як лібералізм і націоналізм, або рід і нація, читач може звернутися до різноманітної літератури в цих підгалузях, а також до моєї книжки «Націоналізм і модернізм» («Nationalism and Modernism»), де ці проблеми широко обговорюються. Отже, хоча побудова й стиль книжки відбивають моє бачення, як активного учасника дискусій з проблем націй і націоналізму, головна моя мета — дотримуватись загальної лінії тих дискусій. — зокрема в розділі 4, зумовила скорочення місця на висвітлення власного бачення предмету. Проте в розділі 5 я спробував бодай побіжно окреслити альтернативну історію нації. Сподіваюсь, мені вдалося передати деяку запальність і складність дискусій другої половини XX ст. в царині націоналізму, і водночас запропонувати чітку систему поглядів для розуміння різних підходів вивчення самого предмету.

Хочу висловити подяку Джонові Томпсону й видавництву «Політі» («Polity») за запрошення до співпраці в серії видань суспільних наук під загальною назвою «Основні поняття», а також Зіті Персод за допомогу в підготуванні машинопису. Проте відповідальність за всі помилки й недоліки, а також за висвітлення поглядів, цілковито лежить на мені.

Ентоні Д. Сміт

Лондонська школа економіки

Вступ

Сирія та Нубія — окраїни єгипетські,

Ти кожного оселив у своєму краєві,

Даєш Ти на прожиток усе необхідне,

Кожен має свій хліб і життя свого мірку,

Хоч відмінні у мові й за вдачею різні,

І шкіра їхня різниться — то так Ти чужинців помітив

…

Усі чужоземні, далекі країни створив Ти

й зробив їх придатними до життя, Ніл створивши надхмарний

…

Ніл надхмарний — чужинцям…

Уривок з античної поеми «Гімн до Атона»

Мета цієї книжки — дати загальні уявлення про націоналізм тим читачам і студентам, кому царина ця маловідома. Націоналізм розглянуто не тільки як ідеологію, а ще як суспільний рух та символічну мову, досліджено його зміст, різновиди й витоки. Це доконче приводить до розгляду суміжних понять, як нація, національна ідентичність і національна держава. Тому рамки цієї праці розширились, і я неминуче торкнувся інших сфер, зокрема історії, соціології, політології, міжнаціональних відносин і, певною мірою, антропології. Антропологію взято до уваги з огляду на необхідність розглянути пов’язане з нею питання етнічної належності: адже я сподіваюся довести, що етнічні ідентичності та спільноти великою мірою становлять історичну й соціальну основу націй і націоналізму.

Значення цього питання не викликає сумнівів ні в кого, хто бодай побіжно знайомий з подіями, що сталися після падіння Берлінської стіни 1989 р. Більшість численних міжнародних політичних криз минулого десятиліття була пов’язана з такими могутніми чинниками, як етнічні почуття й націоналістичні прагнення, а деякі з них, особливо в колишній Юґославії, на Кавказі, Індійському субконтиненті та на Близькому Сході, були зумовлені й навіть визначені саме такими почуттями та прагненнями. Ці конфлікти були найгострішими й найнепримиреннішими, спричинили найбільші жертви та матеріальні втрати, попри всі зусилля урядів та інших інституцій, їх було найважче урегулювати з огляду на інтереси всіх сторін, а останні виявляли щонайбільшу байдужість до дружніх умовлянь і ворожих погроз.

Але крім газетних статей, з описами конфліктів і шаленства «непримиренних» націоналізмів, ми загалом бачимо й більш-менш стабільну й начебто дану структуру міжнародних — «інтернаціональних» — відносин, яка надає певної форми та напряму процесам і подіям сучасного світу. Такий стан часто характеризують як «світ націй». Під цим висловом ми розуміємо не сукупність «абсолютно сформованих» націй чи національних держав, а радше якусь політичну схему й інституційну та емоційну структуру, в межах яких і з допомогою яких індивіди, події та широкі трансформаційні процеси сприяють дальшим перетворенням і, залишаючи свій слід, формують сучасний світ. Майкл Біліґ (Michael Billig, 1995) називає ці схему й структуру звичайним, «банальним», вже узвичаєним у суспільстві націоналізмом, який пронизує все наше життя й політичну діяльність; він є завжди, навіть якщо й непомітний, це своєрідний «поміркований шовінізм».

Але значення націоналізму не обмежене тільки світом політики. Це ще й культурний та інтелектуальний чинник, бо «світ націй» визначає структури нашого світогляду й наші системи символів. Я не стверджую, буцімто націоналізму бодай трохи властива інтелектуальна послідовність, не кажучи вже про традиції філософських міркувань, притаманні іншим сучасним політичним теоріям, як от лібералізмові та соціалізмові. Проте, навіть якщо націоналізмові й бракувало великих мислителів, він — або, можливо, краще сказати, поняття нації — прихилив до себе значну кількість видатних культурних діячів, — письменників, художників, композиторів, істориків, філологів, педагогів, — що присвятили свою діяльність дослідженню й репрезентації ідентичності та образу рідних націй, і до них, зокрема, належать Гердер, Берк, Руссо, Достоєвський, Сибеліус, Диєґо Ривера й Ікбал.

Ще більшим є культурне й психологічне значення націй, а отже, й націоналізму. Поширеність націоналізму, його нинішній вплив на мільйони людей на всіх континентах, засвідчує його спроможність надихати й збурювати «маси» так, як раніше могла тільки релігія. Це схиляє до думки, що слід приділити пильнішу увагу ролі символічних елементів у мові та ідеології націоналізму, а також моральним, обрядовим і емоційним аспектам дискурсу та діяльності нації. Не досить поєднувати якийсь конкретний національний (націоналістичний) дискурс з тими або іншими політичними діячами чи соціальними групами, не кажучи вже про те, щоб визначати цей дискурс на основі соціального становища та рис тих діячів і соціальних груп. Націоналізм має свої власні правила, ритми й пам’ять, які більшою мірою формують інтереси його прихильників, ніж вони самі визначають його контури, й надає їм упізнаваної «націоналістичної» політичної форми й спрямовує до традиційних національних завдань.

Саме на цих правилах, ритмах і пам’яті націоналізму я й зосереджу свою увагу, бо вони правлять за перехід від зовнішнього світу державної політики й суспільних інтересів до духовного світу нації та характерних для неї концепцій, символів і почувань. Ось такий мій намір якраз і визначив тему й план цієї книжки. А йдеться в ній про головні й фундаментальні «парадигми», які дають змогу розуміти націоналізм, а також політичні, історіографічні й соціологічні дискусії, породжені парадигмами. І ці дискусії численні й широкомасштабні. Вони пов’язані не тільки з конкурентними ідеологіями націоналізму, і навіть не просто із зіткненням окремих теорій. Ці дискусії призводять до радикальних суперечностей при формулюванні основних термінів, до створення різних історій одного народу й виникнення різних поглядів на «день прийдешній».

Кожна з цих дискусій і суперечок потребує окремого розгляду. Тому я почну з термінів і понять, окресливши головні відмінності у підходах до таких основних понять, як «етнос», «нація», «націоналізм» і «національна держава», й запропоную власне бачення у цій непевній царині. Далі я розглядаю ідеологію (чи ідеології) націоналізму, зосередивши увагу на розбіжностях між «органічним» і «волюнтаристським» підходами, а також на суперечливому питанні «головної доктрини» націоналізму.