Ірина Потаніна
Історія однієї істерії
«Трамвай», — меланхолійно констатував він, виколупуючи з волосся шматочки обсипаного тиньку. Чоловік витяг із-за вуха олівець, відійшов на три кроки. «Так, тут, тут і тут… От зараза!» Тонкий графіт хрупнув і відломився. Винуватець ледь чутно вилаявся. Сьогодні все проти нього. Втім, як і вчора. І позавчора. І всю попередню вічність. Але нічого. Тепер у нього було чим помститися цьому егоїстичному світові. Замість покійного олівця вже щосили працював цвях, залишаючи на стіні шорсткі подряпини.
— Виходить, завтра вранці Петрович закінчить фіксатор, — ледь помітне тремтіння голосу виказувало вищий ступінь хвилювання. Передчуття швидкого втілення найвишуканіших снів сповнювало все його тіло зрадницькою кволістю.
Втім, руки працювали гранично чітко. Жало свердла пожадливо вгризалося у відволожену цеглу, викусуючи зі стіни шматки ніжно-рожевої плоті…
«Петрович?! Він зможе виказати. Признатися, для кого робив замовлення…» — думка боляче різонула спухлу полотнину мозку.
«Та ні. Петрович свій. І потім, кому спаде на думку розпитувати нещасного глухонімого?» — як завжди, він сам себе заспокоював.
Отже, все підігнано. Міліметр до міліметра. Вистава почнеться завтра… Довгонога кокетуха вийде погуляти, тихенько зарипить пружина. І тиша…
Розділ про те, що коли бажання збуваються, то, найімовірніше, вони були необдумані
— Альо, детективна агенція «Order», — солодкавими інтонаціями дурненької секретарки відгукнулась я на пищання телефону.
— Щаслива вітати, детективна агенціє! — незнайомим басом прогула слухавка, а по тому, звертаючись очевидячки сама до себе, продовжила: — Кгм… Детективна агенція з дефективною назвою… Саме те, що мені потрібно!
— Чим можемо бути корисні? — трохи холодніше, але й далі зображаючи щебетання, поцікавилась я.
— З ким я можу поговорити про… — в слухавці затнулися, — про проведення певного розслідування… Попереджаю відразу, справа підвищеної таємності, важливості, ну, й небезпеки, певна річ…
Попри те, що останнім часом нам із Жориком замовлень не бракувало, я все-таки відчула радісне серцебиття після останніх слів співрозмовниці.
Комментарии к книге «Історія однієї істерії», Ирина Сергеевна Потанина
Всего 0 комментариев