«ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє»

Тім О'Райлі

ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Присвячується всім, хто працює заради кращого «завтра».

Вступ: ХЗ-економіка

Сьогодні вранці я на кухні говорив із девайсом за 150 доларів: доручив перевірити, чи не затримується мій рейс, і викликати машину сервісу Lyft. За кілька хвилин автівка під’їхала, і про це повідомив мій смартфон. Мине ще кілька років, і мене, можливо, підвозитиме безпілотний автомобіль. Людина «не в темі» має всі підстави вигукнути: ХЗ![1] Ми звикли, що ХЗ вигукують на знак подиву. Проте декого бентежать і тривожать такі технології, як штучний інтелект, безпілотні автомобілі й дрони. Люди хвилюються, що їхнім дітям ніде буде працювати, бо робочі місця заграбастають рóботи. Для цих людей ХЗ — лайка, вони вживають цей вислів із геть іншими емоціями.

ХЗ із подивом: телефони, які підказують найкращий ресторан чи найкоротший шлях до місця роботи; програми штучного інтелекту, що пишуть новини або дають поради лікарям; 3D-принтери, які друкують «запчастини» для... людського тіла; технології редагування генів, що позбавлять нас хвороб чи оживлятимуть вимерлі види тварин; нові форми організації компаній, що об’єднують тисячі працівників-фрілансерів і дають змогу споживачам отримувати послуги в один клік через додаток на смартфоні.

ХЗ із тривогою: рóботи і штучний інтелект позбавлять простих людей засобів існування, збагатять своїх власників і перетворять нинішній середній клас на жебраків; десятки мільйонів мешканців Сполучених Штатів будуть змушені працювати на мізерну зарплату; чудернацькі фінансові продукти й алгоритми, розроблені заради прибутку, потягнуть у прірву світову економіку, а мільйони людей полишать домівки; виникне суспільство нагляду, де кожний крок відстежується і заноситься до державних і корпоративних баз даних.

Технології дивовижні, технології страшні — і розвиваються надто швидко. Ми стрімголов мчимо до високотехнологічного світу, якого не розуміємо і маємо всі підстави боятися.

ХЗ! Програма штучного інтелекту AlphaGo від Google обіграла найкращого у світі гравця в ґо.1[2] За прогнозами фахівців, така подія мала статися щонайменше через 20 років — проте розгромний матч відбувся 2016-го. Якщо AlphaGo розробили на 20 років раніше, яких іще сюрпризів слід очікувати всупереч прогнозам? Один такий сюрприз уже маємо: програма штучного інтелекту, запущена на малесенькому комп’ютері Raspberry Pi за 35 доларів, перемогла провідного інструктора пілотів-винищувачів Повітряних сил США в симуляції бою2. Найбільший у світі геджевий фонд повідомив, що планує перекласти три чверті управлінських рішень на програму штучного інтелекту (зокрема, така програма найматиме й звільнятиме працівників)3. За оцінками дослідників Оксфордського університету, протягом найближчих 20-ти років 47 відсотків обов’язків, які нині виконують офісні працівники, можна буде перекласти на машини4.

ХЗ! Uber залишив таксистів без роботи, замінивши їх звичайними водіями, які возять пасажирів у своїх автівках, і забезпечивши мільйони автовласників вигідним підробітком. Та лихо в тому, що Uber планує позбутися навіть фрілансерів і перейти на самокерований транспорт.

ХЗ! Не маючи жодного власного готелю, ба навіть жодного номеру в готелі, Airbnb пропонує клієнтам більше житла, ніж найрозвиненіші готельні компанії світу5. Airbnb налічує менше трьох тисяч працівників, тимчасом у Hilton працює аж 152 тисячі. Нові форми організації компаній перемагають у конкуренції з традиційними, які для більшості бізнесменів були фундаментом діяльності протягом усієї кар’єри.

ХЗ! Алгоритми соціальних мереж, судячи з усього, вплинули на результати президентських виборів у США 2016 року.

ХЗ! Сучасні технології роблять деяких людей дуже заможними, а от прибутки пересічних осіб аж ніяк не зростають. Уперше в розвинених країнах діти ризикують заробляти менше за батьків.

Що спільного між штучним інтелектом, безпілотними автомобілями, сервісами за запитом і майновою нерівністю? Усі ці новації свідчать, що ми переживаємо масштабні зміни в робóті, бізнесі й економіці.

Та, хоч ми знаємо напевно, що майбутнє буде зовсім іншим, нам невідомо, як саме розвиватимуться події і коли зміниться життя. Може, ХЗ є абревіатурою від Хто знає… (…яким буде майбутнє)? Куди високі технології приведуть наш світ? Що ми відчуватимемо — подив чи збентеження? А найголовніше питання: яка наша роль у визначенні майбутнього? Які сьогоднішні рішення прокладуть шлях у світ, де хотілося б жити завтра?

Протягом своєї кар’єри я б’юся над такими питаннями як технологічний євангеліст, видавець, продюсер конференцій та інвестор. Моя компанія O’Reilly Media досліджує важливі інновації, прагне вкорінити їх та прискорити їхнє розповсюдження, поширюючи відповідну інформацію. Ми намагаємося донести, що, не розуміючи, як технології змінюють правила гри в бізнесі й суспільстві, людство може стати на хибний шлях. Ми спостерігали за численними технологічними бумами й провалами, бачили, як нібито приречені на успіх компанії раптом втрачали актуальність, а технології в зародку, які ніхто не сприймав серйозно, раптом змінювали світ.

Якщо читати лише новини в пресі, може скластися хибне враження, ніби вагомість технологій визначається тим, наскільки високо інвестори оцінюють ту чи іншу компанію. Нам регулярно повідомляють, що вартість Uber сягає 68-ми мільярдів доларів, тобто більше ніж вартість General Motors чи Ford; що компанія Airbnb, вартість якої становить 30 мільярдів доларів, переганяє Hilton і майже порівнюється з Marriott. Величезні цифри нібито засвідчують, що компанії досягли успішності. Та насправді тільки тоді, коли компанія стає самодостатньою й розраховує радше на власні прибутки, ніж на інвесторів, можна говорити про надійне утвердження. Адже, попри восьмирічну присутність на ринку, Uber у гонитві за світовими позиціями щороку втрачає два мільярди доларів6. Якщо порівнювати, збитки таких компаній, як Amazon, видаються незначними (вона втратила всього 2,9 мільярда доларів за перші п’ять років діяльності і лише 2001 року почала отримувати прибутки). Може, Uber втрачає гроші так само, як Amazon, що зрештою стала неймовірно успішною компанією і здійснила революцію в галузі роздрібної торгівлі, видавничої справи й комп’ютеризації, чи так само як доткоми, що безнадійно провалилися? Про що свідчить ентузіазм інвесторів: про фундаментальну реструктуризацію робóти чи інвестиційну манію, схожу на ту, що призвела до краху доткомів 2001-го? Як розібратися?

Очевидно, стартапи, що оцінюються в понад мільярд доларів, привертають увагу, особливо нині, коли у Кремнієвій долині здобувають титул «єдинорогів». Журнал Fortune запровадив рейтинг компаній із високим статусом7. На новинному сайті Кремнієвої долини TechCrunch постійно оновлюється база «єдинорогів», що лідирують (Unicorn Leaderboard)8.

Та навіть компанії, які справді досягають успіху, не конче визначатимуть наше майбутнє. Ми в O’Reilly Media навчилися вловлювати сигнали, і стежимо за інноваторами, які подарували світові інтернет і відкрите програмне забезпечення (чи то софт), що дало змогу ним користуватися. Вони керувалися любов’ю до знань і цікавістю, а не бажанням нажити статків. Ми вже знаємо, що нові галузі виникають не завдяки зустрічам заповзятливих підприємців із венчурними капіталістами. Усе починається з людей, яким паморочиться в голові від мрій про нібито неможливе майбутнє.

Світ змінюють люди, які женуться за геть іншими «єдинорогами» і мають дещо важливіше за мільярдні статуси Кремнієвої долини (утім деякі досягають і статусів). Такі люди здійснюють неймовірний прорив, і їхні відкриття поширюються у світі настільки, що сприймаються як належне.

Том Стоппард описав таких «єдинорогів» у п’єсі «Розенкранц і Гільденстерн мертві» (Rosencrantz&Guildenstern Are Dead):

На шляху з одного місця до другого один чоловік бачить, як у третьому місці (неприкметному, безіменному місці, де ніхто не живе) єдиноріг перебігає дорогу й зникає... Потім ще один чоловік вигукує: «Боже! Це сон. Здається, я щойно бачив єдинорога». Подія безповоротно втрачає драматичність. Зрозуміло, що третій свідок не додає драматичності, а послаблює значущість події. Четвертий свідок позбавляє її значущості, і що більше свідків, то менш значущою і більш буденною стає подія. Зрештою, поява єдинорога на дорозі стає реальністю — як то кажуть, звичною справою9.

У сучасному світі повно такого, від чого ми раніше вигукували ХЗ! і до чого потім звикли — дивовижі стають звичною справою.

Операційна система Linux була «єдинорогом». Здавалося, це фантастика: нецентралізована спільнота програмістів створює операційну систему світового рівня й безкоштовно її роздає. Проте нині Linux користуються мільярди людей.

Всесвітня павутина була «єдинорогом», хоч і не зробила з Тіма Бернерса-Лі мільярдера. Пам’ятаю, я презентував всесвітню павутину на IT-конференції 1993 року: клікнув на лінку й сказав: «Ця картинка щойно надійшла через інтернет з Гавайського університету». Люди не вірили: думали, то вигадки. Тепер усі розраховують в один клік дістати вмить будь-яку потрібну інформацію.

Сервіс Google Maps був «єдинорогом». Та от нещодавно я бачив в автобусі літнього чоловіка, що показував другому, як синя крапочка на Google Maps переміщується за рухом автобуса разом із нами. Необізнаний із технологією пасажир дивувався. Більшість із нас сприймає як належне те, що телефони точно знають, де ми перебуваємо, дають інструкції на кожному повороті, доки ми не дістанемося кінцевого пункту (пересуваючись автомобілем, громадським транспортом, велосипедом чи пішки), знаходять найближчі ресторани чи заправки і в реальному часі сповіщають друзям, де ми зараз.