«Висотка»

Однак русло звичної фантастики не влаштовувало Балларда. У 1970 році побачила світ збірка його оповідань «Виставка жорстокості», яка принесла письменнику скандальну відомість. Відтоді всю його увагу було зосереджено на відхиленнях у психології людини за екстремальних обставин. Кульмінацією нового періоду творчості став роман «Автокатастрофа» (1973), герой якого одержимий пристрастю до проектування смертей знаменитостей в автокатастрофах. Потім вийшли друком романи «Бетонний острів» (1973) і «Висотка» (1975), які також представляють примарні злами свідомості людини, яку загнано в тісну нішу сучасного мегаполісу.

Наприкінці XX — на початку XXI століття письменник публікує романи «Божевільні» (1988), «Суперканни» (2000) та «Люди міленіуму» (2003), де йдеться про відхилення у вчинках людей, які живляться мікродозами насильства, що їх регулярно надають засоби масової інформації. Останніми книгами сучасного класика стали роман «Царство боже» (2006) й автобіографічна книга «Дива життя» (2008).

Джеймса Балларда вважають одним із найкращих англомовних стилістів, письменником-пророком. Його твори удостоєні безлічі літературних нагород, номінувалися на Букерівську премію, а найпочеснішою стала британська премія «Золоте перо», яка присуджується за видатні досягнення в літературі. Серед її лауреатів такі зірки, як Айріс Мердок, Мюріел Спарк, Салман Рушді та Гарольд Пінтер.

...Лондон, 1975 рік. Після смерті своєї сестри молодий доктор Роберт Ленг переїжджає на двадцять п’ятий поверх нового елітного висотного житлового комплексу. Висотка надає мешканцям усі сучасні зручності: всередині є басейн, власна школа та супермаркет, з’єднані з житловими зонами швидкісними ліфтами. Таким чином будівля ізолює мешканців від зовнішнього світу — їм потрібно залишати свої апартаменти лише для того, щоб іти на роботу. Це підштовхує їх до поступового створення власного закритого суспільства.

І тут починається головне: з якоїсь причини життя у висотці починає швидко деградувати. Гинуть люди й тварини, руйнується інфраструктура, накопичується сміття, окремі групи мешканців захоплюють частини будівлі, встановлюючи власні режими. Формується класова система — вищий клас займає верхні поверхи, фахівці та інтелігенція — середні, менш забезпечений середній клас — нижні. Ба більше: згодом класи перетворюються на войовничі, жорстокі та підступні «племена». Чому це відбувається? Чи не є справжнім винуватцем усіх смертей та жахливих збочень архітектор, що створив цю будівлю, а наразі мешкає у пентхаусі на даху висотки? І чи не є все це якимсь жахаючим, нелюдським експериментом?

Пріапічний — тут: (заст.) хтивий, сластолюбний (від імені бога Пріпа — покровителя чуттєвих насолод). (Прим, ред.)

Ташизм — течія в західноєвропейському абстракціонізмі 1940 — 1960-х років; являє собою живопис плямами, що не відтворюють образів реальності, а виражають несвідому активність художника. (Прим, ред.)