«Тотальна антидискримінація»

Курт Воннегут

Тотальна антидискримінація

(пер. Радій Радутний)

Настав рік 2081, і всі стали остаточно рівні. Рівні не лише перед Богом і законом, а повністю. Ніхто не був розумнішим за інших. Ніхто не був гарнішим за інших. Ніхто не був сильнішим чи швидшим за інших. Тотальна рівність була обумовлена 211, 212 та 213-й поправками до Конституції, а також підперта пильністю агентів Генерального Толераста Сполучених Штатів.

Деякі моменти життя, однак, поки що не вдалося зробити абсолютно правильними. У багатьох людей не вкладалося в голові, що квітень — не зовсім весняний місяць. І саме цього спекотного місяця агенти Генерального Толераста забрали чотирнадцятирічного Гаррісона, сина Джорджа та Гейзел Бержеронів.

Подія була нерадісна, але Джордж та Гейзел не могли довго міркувати над нею. Гейзел мала інтелект середнього рівня, а це означало, що вона могла думати лише короткими чергами. І Джордж, маючи розум потужніший, ніж в середньому по лікарні, мусив носити у вусі крихітний приймач-компенсатор. Закон не дозволяв його витягати. Приймач був налаштований на державний передавач, а той через кожні двадцять секунд надсилав несподіваний і різкий звук, щоб люди, подібні до Джорджа, не мали можливості використовувати дискримінаційну перевагу свого мозку.

Джордж і Гейзел дивилися телевізор. Щоки Гейзел були вологі від сліз, але на той момент вона забула, чому вони потекли.

В телевізорі крутилися балерини.

У голові Джорджа продеренчав зумер. Думки миттю розбіглися в паніці, наче бандити від звуку тривожної сигналізації.

— Навдивовижу гарний танок, той, що вони зараз виконують, — сказала Гейзел.

— Так, — погодився Джордж.

— Цей танок чудовий, — повторила Гейзел.

— Угу, — сказав Джордж.

Він спробував трохи подумати про балерини. Вони були, скажімо прямо, не на висоті — ніяк не кращі, ніж будь-хто інший. Вони були обтяжені мішечками з шротом, а їхні обличчя ховались під масками — щоб ніхто, побачивши граційний і витончений жест або гарненьке обличчя, не відчув би себе незграбою чи потворою. Джордж боровся з невиразною думкою — що, можливо, танцівниці не обов'язково повинні бути інвалідами. Але він не пройшов цей шлях і до половину, бо ще один зойк радіо у вусі розігнав думки геть.

Джордж здригнувся. Так само зробили дві з восьми балерин.