«Крижінка»

Крижінка (fb2) - Крижінка [Bridesicle - uk] 63K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Уилл Макинтош

Вілл Макінтош

Крижінка

Слова будили її м’якими поштовхами.

– Агов. Привіт.

Вона відчула, що на повіки падає світло. Якби

вона зараз розплющила очі, світло ударило б у них, і довелося би прикривати їх

долонею, пропускаючи промінці крізь щілинки між пальцями.

– Хочеш поговорити? – почувся м’який чоловічий

голос.

І тут її думки прояснилися достатньо, щоб

спитати себе, куди поділася її мати. Вона гукала у всі куточки своєї свідомості,

і ніхто їй не відповів, а цього просто бути не могло. Коли вона впустила маму,

викинути її стало неможливо. Це зовсім не те саме, що впустити маму до себе в

домівку; відколи та поселилася у її свідомості, шляху назад не стало, бо не

стало тіла, у яке мама могла би повернутися.

То де ж вона поділась?

– О, я знаю, що зараз ти вже прокинулась.

Ну ж бо, спляча красуне. Поговори зі мною, – останнє було сказано пристрасним

шепотом, і Міра подумала, що мусить прокинутись і розплющити очі. Вона

спробувала зітхнути, але не змогла. Її очі широко відкрились від страху.

Над нею схилився підстаркуватий чоловік. Він

посміхався, але Міра ледве завважила його, бо коли вона спробувала відкрити

рота, щоб вдихнути, її щелепа пронизливо скрипнула, нагадавши крик чайки. Вдиху

не було. Їй хотілось притиснути руки до обличчя, але вони теж не слухались. Ніщо

не слухалось, окрім обличчя.

– Агов, чуєш? Як життя? – старий злегка

посміхався, неначе боявся, що від широкої посмішки Міра може зламатися. Тепер

вона роздивилася, що не дуже він і старий. Десь під шістдесят. Борозни на лобі й

обабіч носа здавались глибокими тільки тому, що його обличчя було дуже близько