«Мальвіль»

Мальвіль (fb2) - Мальвіль [UK] (пер. Григорий Николаевич Филипчук) 1508K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Робер Мерль

У нас у вчительському інституті був викладач, закоханий у прустівську мадлену [1 Мадлена (франц.) - вид бісквітного тістечка. Тут ідеться про уривок з роману французького

письменника Марселя Пруста (1871-1922) “У бік Сванна”, де автор наводить

приклад випадкового, мимовільного спогаду. Пруст розповідає, що якось у Парижі,

повернувшись з морозу, він покуштував умочений у чай шматочок бісквітного

тістечка - мадлени. Оповідач пізнав смак мадлени, якою в Камбре щонеділі

частувала його тітка Леонія. В уяві виникли образи минулого - картини щасливого

дитинства, старий сірий будинок, маленька альтанка й квіти в саду, обивателі

містечка й увесь Камбре з околицями. Завдяки смаковій асоціації перед

оповідачем постала “на ледь відчутній краплині велетенська споруда спогаду”. (Примітка перекладача).]. З його волі я захоплено завчив цей славнозвісний текст. Та збігло вже чимало

часу, й тепер мені здається надто літературним оте тістечко. О, я добре знаю,

що саме вже тільки смакове відчуття або милозвучність тексту вельми жваво на

якусь мить викликають у вас спогад. Але то триває лише хвильку. Короткий

спалах, потім завіса знову опускається, й гнітюча теперішність перед вами. Було

б чудово, коли це правда, уявити все минуле, ласуючи розмоченим у наливці

солодким пирогом.

Мені спадає на думку прустівське тістечко, бо якось на дні однієї шухляди

натрапив на старезну пачку сірого тютюну, яка, очевидно, належала дядькові. Я

віддав її Коленові. Не тямлячись од радості, що після тривалого часу йому

поталанило роздобути улюблену отруту, він натоптує тютюном люльку й запалює її.

Я дивлюся, як він курить, і з першими клубами диму, що їх вдихаю, в моїй уяві

знову постають дядько й “попередній світ”. Мені перехоплює подих. Однак, як я

сказав, це триває зовсім недовго.

А Колен занедужав. Він був надто чутливий до отрути або тютюн був дуже старий.

Я заздрю Прустові. Щоб згадати своє минуле, він спирався на міцний грунт:

надійне теперішнє, безсумнівне майбутнє. А для нас минуле - це двічі минуле,

подвійно втрачений час, бо ж разом з ним ми втратили той світ, в якому він

протікав. Відбувся злам. Плин століть уперед обірвався. Ми не знаємо більше, де<