«Її величність кішка»

Бернар Вербер

Її величність кішка

Ванессі Біттон, найближчій сусідці, яка завжди доглядала мою кішку Доміно під час моїх мандрів. Із вдячністю за терпіння до подряпин, ненажерливості, нервових зривів і загалом хворобливого егоцентризму цієї розкішної принцеси.

Люди подібні до нас, тож не варто всіх міряти одною міркою — їх так багато, що з-поміж сотні нікчем неодмінно знайдеться хтось прекрасний.

Всяку живу істоту, яка приховує свій анус, можна з певністю підозрювати в намірі приховати свої справжні почуття.

Правда — це лише точка зору.

Акт І

Красива утопія

Я б так хотіла вміти читати.

Можливо, читання — це вміння, якого зараз мені бракує найбільше. Як би я хотіла розшифровувати всі ці крихітні знаки, що вишикувались на сторінках і творять слова. Як би я хотіла збагнути хоч один із тих довгих текстів, у яких чаяться історії.

Мені здається, деякі люди, гортаючи сторінки, ніби за помахом чарівної палички, здатні бачити персонажів, предмети, конкретні місця, здатні чути звуки природи, голоси, музику. Це просто неймовірно.

А ще, коли я навчуся добре читати, то не зупинюсь на цьому і, мабуть, почну… писати!

Ні, не смійтесь, я впевнена, що настане день, коли це мені вдасться. Але поки що до цього ще далеко, тож залишається бути розважливою і далі робити свої звичні справи, хоч вони, зізнаюсь, не такі вишукані. Оскільки я ще не можу написати розповідь про свою надзвичайну пригоду, то принаймні пронявчу її вам. Що ж, будете моїми слухачами, а не читачами.

Ну, мої любі, гарненько нашорошуйте вушка, наструнчуйте вуса, щоб краще все сприймати, і тоді ви теж долучитесь до вузького кола посвячених. А потім самі поділіться цією історією з іншими, з вашим котом — щоб вона не канула в забуття. І тоді ви станете такими собі котами-казкарями. А одного разу котрийсь із вас, той, хто найкраще її запам’ятає і навчиться писати, зробить із неї — чом би й ні! — справжню книжку.

Головне — запам’ятайте:

ВСЕ, ЩО НЕ РОЗКАЗАНЕ, — ЗАБУТЕ.

А все, що забуте, — ніби ніколи й не було. Переповідання історії робить її безсмертною.

Я усвідомила це, коли нарешті побачила світ крізь призму людського сприйняття, а зокрема — коли дісталася до славнозвісної ЕВАЗ, «Енциклопедії Відносного та Абсолютного Знання» Веллса.