«Бiлi звiрi»

Росоховатский Игорь

БIЛI ЗВIРI

(на украинском языке)

Семеновi здалося, що за кущами. промайнула тiнь. Почувся трiск. Вiн швидко пiдняв пiстолет.

Бiла вузька морда з довгими вусами i червонуватими очима втупилася в нього. Цiкавiсть в очах звiра змiнилась плотолюбною жадiбнiстю, немов вiн подумки облизувався. Семен уявив, як зараз iз темного черева вирветься вдоволене гарчання. Однак бiла морда почала розмиватися в повiтрi, зникати. Замiсть неї лишилася тiльки купчаста хмаринка. Кущi зробилися сiрими, нiби запорошеними. Промiння ковзнуло по скелi, повело за собою тiнь. Марево розсiялося…

Семен ударив тильною стороною долонi по каменю. Ще й ще раз, поки не вiдчув болю. Вiн озирнувся i побачив Тiма. Витягнута напружена шия, вузькi щiлини очей, блискучi плити щелеп. Отже, i йому щось приверзлося? Тодi не варто докоряти собi й соромити себе. Може, це було не марево?

Тiм подивився скоса, їхнi погляди схрестилися. Тиша одразу стала хисткою.

— Там щось було? — спитав Тiм.

У таких випадках вiн вважав за краще питати. Iнодi вiн заганяв Семена своїми запитаннями в глухий кут, викликав у нього роздратування. Тодi той починав огризатися питанням на питання.

— Ти бачив?

— Я бачив, як ти прицiлився.

«Та сама пiсня, — втомлено подумав Семен. — Новий запуск старого диску. А втiм, це тiльки частина платнi за право бути ведучим. По злочину й кара. Заслужив».

— Передай, нехай запустять зонд у наш бiк. Для страховки, — сказав вiн i, зиркнувши на товариша, виправив себе: — Для перестраховки.

«Якщо вже попадаєш у безглузде становище, то краще першому посмiятися над собою, — подумав вiн, помiтивши, як здригнулися i враз стали непорушними губи „зброєносця“. — Тiм збагнув справжнiй змiст моїх слiв i те, що криється за ними. Вiн добре вивчив мене. Це ще одна частина платнi. Скоро вiн навчиться бачити мене „голим“ — без прикрас i облуди. Чи витримаю я перевiрку? Чи вiн скине мене з п'єдесталу?»

Тiм увiмкнув рацiю, i за кiлька хвилин з корабля надiйшла вiдповiдь, яка розвiяла останнi сумнiви. «Повернемося?» — подумав Семен. Мабуть, вiн подумав уголос, тому що одразу ж луною вiдгукнувся Тiм:

— Повернемося на корабель?

— Додивимося квадрат, — з жалем заперечив йому i собi Семен. Щоб удруге сюди не повертатися.