Олександр Бєляєв
НЕБЕСНИЙ ГІСТЬ
НЕБЕСНИЙ ГІСТЬ
1. Світова сенсація
Легкі, веселі, неначе зіткані з блискотливих вогнів стоповерхові хмарочоси гасли один за одним і ставали схожими на чорні, похмурі, важкі скелі. Діловий день минав. Трести, банки, торгові компанії, контори кінчали роботу. Хмарочоси порожніли, вмирали, темнішали. Зате нижні поверхи будинків заблищали ще яскравіше величезними вітринами та світловими рекламами магазинів. Оживали кіно, бари, ресторани.
Їхні різнобарвні вогні шаленіли, стрибали, зміїлися, перекидались, підморгували, ганялись один за одним, збиралися докупи, розсипались…
По вулицях темною лавиною повільно рухались автомобілі, по тротуарах — суцільні потоки людей.
Гуркотіла підземна залізниця, гуділи автомобілі, гарчали, завивали й верещали радіореклами, гриміли джази ресторанів та кіно, рокотів багатоголосий натовп.
Саме в цю пору найбільшого вуличного руху з дверей численних редакцій та контор газет з галасом, гамором і гиком вибігали, розмахуючи свіжими газетними аркушами, табунці хлопчаків. Їхні дзвінкі голоси лунали так пронизливо, що заглушали гомін натовпу.
— Небесний гість! — кричали газетярі. — Загибель Землі!
— Невідома планета летить назустріч земній кулі!
— Земля падає на зорю!
— Марсіани оголосили Землі війну!
Газети швидко розкуповували. Хлопці не встигали бігати до контор по нові паки.
Люди читали за столиками кафе, у вагонах та автомобілях, читали на ходу, натикаючись одне на одного і налітаючи на ліхтарні стовпи.
Комментарии к книге «Небесний гість», Олександр Романович Бєляєв
Всего 0 комментариев