Фантастичні повісті та оповідання
Художнє оформлення та ілюстрації В. Т. Гончаренка
Дурєєв Олександр
ЖАДАНІ ПОРОГИ ЗЕМЛІ
ВСЕ ДУЖЕ ПРОСТО
Пасажир на борту. Здається, все йде як належить, але капітан нервує.
— Потурають тут всяким, — буркає він, — зупиняйся заради однієї людини!..
В реєстрі ця зупинка називається “Тиха планета”, і ще жодного разу за останні шість років він не приймав тут більше одного-двох пасажирів. Однак і ті здебільшого якісь дивні.
Він стоїть у рубці й мовчки дивиться, як штурман з третім помічником метушаться біля дисплея. Вони коректують маршрут. Обидва молоді, їм дуже подобається працювати з новою блискучою апаратурою. На екрані повільно рухається голуба цятка, це — їхній корабель “Герої Венери”. Великий корабель — тільки пасажирів на борту близько трьохсот, і у кожного свої термінові справи. “А скільки вантажу, а всього іншого… і — на тобі-заради однієї людини завертай на “Тиху планету”!” — капітан невдоволено морщиться.
Це його останній рейс по трансгалактичному кільцю, а потім — прощавай, великий космос. Може, тому він сьогодні не в настрої.
Спалахує зелене табло: на зв’язку медичний відсік.
— Здоровий! — це голос корабельного лікаря. — Всі дані в нормі.
На екрані телемонітора обличчя нового пасажира. Блідий, високий, з безкровними губами, але в його очах повно прихованого болю і одержимості.
— Добридень! — тихо промовляє пасажир.
Комментарии к книге «Жадані пороги землі », Алексей Яковлевич Корепанов
Всего 0 комментариев