«У безодні»

Переклад з англійської ОЛЕКСИ ЛОГВИНЕНКА

Малюнки ОЛЕКСАНДРА БАССА

Передмова МИХАЙЛА СЛАБОШПИЦЬКОГО

НАШ СУЧАСНИК ГЕРБЕРТ УЕЛЛС

Йому пощастило бути в своїй країні сучасником Шоу й Уайльда, Стівенсона і

Конрада, Харді і Форстера, Честертона і Кіплінга, Керролла і Моема… Ці голосні імена сяють

яскравими зірками не тільки англійської, а й усієї світової літератури.

Пощастило йому і не загубитися поміж тих авторитетних імен, не лишитись одним із численних

другорядних письменників, чиї книги померли разом із ним — а то й раніше за них самих, — і вони

фігурують в історії національної літератури побіжними згадками в переліку тих, хто іще жив і

працював поряд з видатними майстрами. Бо ж, як відомо, ввійти в літературу набагато легше, аніж

затриматися в ній хоча б на період життя одного людського покоління.

У своєму відкритому листі Анатолю Франсу з нагоди вісімдесятиліття Герберт Уеллс писав: “…І

справді, що можуть роки зробити з Вами, якщо Ви вже й нині безсмертний! На якийсь час Ви

поселилися тут, на землі прекрасної Франції, але Вам уготовано місце серед великої плеяди

письменників, котрі вже живуть в Елізіумі і звертаються до молоді з юнацьким запалом і до всіх

інших з незгасною мудрістю — до тих, хто живе сьогодні, і до прийдешніх поколінь на багато часів

уперед! Мільйони ще ненароджених читачів, ставши дорослими, знайдуть у Вас… тонкого

співрозмовника, найближчого друга…” В цих словах, звернених до Анатоля Франса, і його, Уеллсова,

літературна доля, доля його прекрасних книг, до яких одне за одним приходять нові покоління

читачів.

Авторитетні літературознавці з різних країн світу давно вже, власне, ще за життя

письменника, канонізували його в ранг класика фантастики, родоначальника її новітнього напряму,

який не старіє і сьогодні, наприкінці XX століття. Визначні фантасти різних країн дружно

стверджують благотворний вплив Герберта Уеллса на їхню літературну роботу.