«Якщо подолаєш прокляття»

572

Описание

Людство скучило за казками. Мабуть, тому, що у нашій буденності стерлася межа між добром і злом, усі фарби злилися в один сірий колір, а справжні почуття ховаються за машкарою байдужості. Але варто відкрити фентезі — і в душі оживає романтизм, а серце сповнюється любов'ю. Ця історія заглиблюється в невіддільні від людської природи вічні й суперечливі проблеми етичного вибору. Зловісний світ небезпечних і густих туманів, де пристрасні обійми закоханих несподівано змінюються, руйнуючи усталеного жанру меча й чаклунства. Це історія містичного, незбагненного кохання, в якому напрочуд цікаво переплітається земне й вічне, побутове та піднесене. Роман захоплює динамічним сюжетом, прозорою легкістю викладу, тонким ліризмом та психологізмом в кращих традиціях фантастичного жанру.

1 страница из 153
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Якщо подолаєш прокляття (fb2) - Якщо подолаєш прокляття 976K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Светлана Горбань - Наталья Лапина

Світлана Горбань, Наталя Лапіна
Якщо подолаєш прокляття

…Він вів дивовижну гру з величезною кількістю неймовірностей, щоб ми нічим не ризикували, йдучи за Ним далі, до кінця.
П'єр Тейяр де Шарден

Чому так сталося, що ми призвичаїлись бачити лише тіньову сторону світу?
Клара Ґудзик

1

Замок палав. Струменіли з вікон-бійниць вузькі смуги червоного вогню, дахи шпурляли у вечірнє небо снопи іскор, тріскалось розпечене каміння. У довгасті тріщини стін лавою сунули біляві воїни в оздоблених мідяною лускою панцерах і шоломах. Посічений мечами нечисленний гурт захисників замку даремно чинив опір: пронизані стрілами, настромлені на довгі важкі списи оборонці падали один за одним. Відбивалися мовчки, з відчуженими, майже байдужими обличчями. Попереду верещали, бряжчали зброєю шереги ворогів, а позад них височіла уціліла найбільша й найміцніша вежа фортеці.

За її кам'яними мурами у напівмороці великого овального приміщення чаклувала над палаючим жертовником вродлива чорнява жінка в темній сукні з коштовними низками сяючих прикрас, що оперізували її стан. Швидко шепотіла заклинання, схрещувала й розводила руки над лимонно-жовтим полум'ям. Від жару діаманти на браслетах стікали долі важкими краплинами, випаровувалися росою, а руки не відчували дотиків вогню — зміїлися, сплітались та роз’єднувалися — ніжні, білі, з довгими тонкими пальцями та блискучими нігтиками.