«Аномальна зона»

1000

Описание

Українське Полісся. Покинуті села Житомирщини. Кажуть, в одному з них із людьми відбуваються дива. Спочатку люди зникають, а потім — повертаються, але вже нічого не пам’ятають. Чудова байка для «жовтої преси». Але молода жінка Тамара Томіліна справді зникає в аномальній зоні. І справді повертається без пам’яті. Отже, це не казка… Історія ще більше заплутується, коли стає відомо: жінка, яка втратила пам’ять, незрозумілим чином причетна до вбивства крупного житомирського бізнесмена. А коли в покинутому поліському селі зникає ще одна людина, капітан Сергій Бражник приймає рішення йти в небезпечне місце сам… Які жахливі таємниці приховує безлюдне поліське село? Про це розкаже свою нову історію в книжці Аномальна зона Андрій Кокотюха. Традиції класичного «чорного» роману тут поєднані з традиціями української готичної прози. Книга читається на одному диханні, а несподівана розв’язка принесе справжнє задоволення.

1 страница из 211
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Аномальна зона (fb2) - Аномальна зона 580K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Андрей Анатольевич Кокотюха

Андрій Кокотюха
Аномальна зона

— Чари нiколи не зникають
безслiдно, — пояснив Дамблдлор, —
i цi слiди бувають дуже виразнi.
Д. К. Ролiнг. «Гаррi Поттер i напiвкровний принц»

Частина I
ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ

1

Все почнеться завтра.

А сьогоднi в Шамрая був звичайний робочий день.

Звичайний робочий день — це коли зустрiчаєшся з рiзними психами i робиш вигляд, наче вiриш їм та сприймаєш їхню балаканину серйозно.

Iнакше не можна: тодi не повiрять йому.

Все почнеться завтра…

2

Дверi квартири на шостому поверсi старенької дев’ятиповерхiвки з поламаним лiфтом були оббитi старим коричневим дерматином. Хрест-навхрест його перетинав неглибокий порiз. З обох бокiв красувалися новенькi неушкодженi дверi: лiворуч броньованi, праворуч — iз суцiльного дуба, вкритi блискучим лаком. Номер потрiбної квартири на убогих дверях було написання крейдою, тодi як тi, хто окопався за «навороченими» дверима, цiлком обходилися без квартирних номерiв.

Шамрай натиснув пальцем на кнопку дзвоника. Дзвiнка зсередини не почулося. Вiн начавив ще раз, потiм ще, а тодi обережно постукав по порiзаному дерматину. Ефект нульовий. Тодi Шамрай постукав сильнiше, кулаком, i нарештi за дверима вчувся рух. Клацнув замок, дверi прочинилися на довжину старого, допотопного ланцюжка.

— Це ви? — сторожко запитали з-за дверей.

— Це я, — бадьоро вiдповiв Шамрай. — Вам документи показати?