Олесь Бердник
ШЛЯХИ ТИТАНIВ
«…майбутнє… світ підкореної речовини і енергії, підвладний волі майже безсмертної людини…»
«…Ми живемо в епоху, коли відстань від найбезумніших фантазій до цілком реальної дійсності скорочується з неймовірною швидкістю…»
М. ГОРЬКИЙ
«Земля — колиска людства. Але не можна завжди жити в колисці…»
«Неможливе сьогодні стане можливим завтра…»
К. Е. ЦІОЛКОВСЬКИЙ.
ВІД АВТОРА
Земле-колиско моя! Чудова плането! Ти прекрасна…
Всю тебе не об’їздиш, не сходиш, не облітаєш, щоб помилуватися дарами твоєї розмаїтої природи. Але думка моя обіймає тебе, заглядає в найдальші закутки континентів та океанів…
Душа завмирає перед величчю гір, які стрімкими вершинами пробивають небо, уподобляючи собою стремління нашого духу. Як багато можуть сказати гори людині, її допитливому, тривожному розуму!
Велетенські нагромадження скель, які пнуться хаотичними сходами догори, імпонують неспокійним, бурхливим натурам, для яких життя — це безперервна ломка і оновлення. Білосніжні вершини, покриті вічними сніговими шапками, нагадують нам про чистоту душі, яку треба берегти, йдучи через болото і курний шлях життя. Вони змушують нас замислюватися, забувати про марнолюбні помисли, пам’ятати про обов’язок…
Гори — твої діти, плането моя!
Про них можна писати без кінця, і нема, напевне, такої душі в світі, в якій би їх сувора і незвичайна краса не знайшла відгуку…
А моря, океани!
Хіба не манила безкінечна далина тисячі і тисячі буряних сердець до нових країв, до пригод, до слави і смерті ради незвичайних відкриттів?
Комментарии к книге «Шляхи титанiв», Александр Павлович Бердник
Всего 0 комментариев