Зате інші типи фрагментів були не такі. І він мусив стерегтися їх. Бо спокуса буде велика, а він не повинен виявити своєї присутності, поки корабель не сяде на рідній планеті.
Він зосередив увагу на інших частинах корабля, дивуючись, яке розмаїте життя на ньому. Кожне живе створіння, хоч яке маленьке, могло існувати самостійно. Він силкувався думати про це, аж поки неприємна думка так його пригнітила, що йому нестерпно захотілось нормальності, яка панувала на його планеті.
Думки, які він сприймав від живих фрагментів меншого розміру, здебільшого були невиразні, несталі, як і слід чекати. Від них багато не дізнаєшся, але ж це означає тим сильнішу потребу в повноті. І саме це так хвилювало його.
Один живий фрагмент сидів навпочіпки й торсав дротяну сітку, якою був обгороджений. Думки його були досить виразні, але обмежені. Вони стосувались головним чином жовтого плода, що його їв другий фрагмент. Першому страшенно хотілось того плода, і тільки сітка, що розгороджувала їх, перешкоджала йому видерти плід силоміць.
Його раптом охопила глибока огида, і він вимкнув сприйняття. Ці фрагменти борються між собою за їжу!
Він спробував сприйняти думки з рідної планети, сповнені миру й гармонії, але відстань, що відмежовувала його від царства розуму, була вже завелика.
На мить йому закортіло відчути під собою хоч би мертвий грунт між бар’єром і кораблем. Минулої ночі він повз по тому грунту; на ньому не було життя, але то був грунт рідної планети, а за бар’єром, як він з утіхою відчував, панувало об’єднане життя.
Він згадав ту мить, коли опинився на поверхні корабля й відчайдушним зусиллям присмоктався до неї, чекаючи, поки відчиниться люк. Він пробрався на корабель, обережно повзучи між ногами в тих, що виходили. Далі був іще один люк, внутрішній. І ось лежить тут — сам уже тільки живий фрагмент, нерухомий, непомічений.
Він обережно ввімкнув сприймання знов і сфокусував його, як першого разу. Той живий фрагмент, що сидів навпочіпки, шалено торсав сітку. Він і досі жадав чужої їжі, хоч був не такий голодний, як сусід.
Ларсен сказав:
Комментарии к книге «Зелені цяточки», Айзек Азімов
Всего 0 комментариев