«Королівство шахраїв»

Лі Бардуґо

Королівство шахраїв

Присвячується Голлі й Сарі, які допомогли мені збудувати;

Ноа, яка зробила так, аби встояли стіни;

Джо, завдяки якій змогла встояти і я.

Частина перша

Покинуті

1. Ретвенко

етвенко перехилився через шинквас і запхав носа до замацаної чарки. Віскі не зігрівало його. Ніщо не здатне зігріти тебе в цьому забутому всіма святими місті. А ще тут не уникнути мішанини смороду від кораблів, молюсків і мокрого каміння, від якої зводить судомами горло та яка, схоже, просочилася в усі його пори, наче Ретвенко з головою занурився в екстракт цього міста, схожого на найгірше у світі горнятко чаю.

Це був найпримітніший у Бочці — а тим паче в інших жалюгідних дірах на кшталт цієї — шинок-сквот, затиснутий на першому поверсі найпохмурішого з усіх житлових будинків у нетрях, із вигнутими від непогоди й неякісної конструкції та почорнілими від камінної кіптяви балками; сам камін уже давним-давно відмовився працювати через забитий будівельним сміттям комин. Підлога тут була вкрита тирсою, яка мала би всотувати пролите пиво, блювотиння та все інше, що вийшло з-під контролю завсідників бару. Ретвенко замислився, скільки часу минуло відтоді, коли дошки підмітали до чистоти. Він іще глибше занурив носа до чарки, вдихаючи солодкий аромат поганого віскі. Від цього на очах виступили сльози.

— Тобі слід пити його, а не втягувати носом, — регочучи, порадив шинкар.

Ретвенко опустив склянку й крізь сльози подивився на чоловіка. Цей шинкар мав товсту шию й діжкоподібні груди — справжній здоровило. Ретвенко бачив, як він вижбурнув на вулицю не одного безпутного завсідника, але важко було сприймати його серйозно, коли він убирався за сміховинною модою молодиків із Бочки — у рожеву сорочку з рукавами, що мало не тріщали на велетенських біцепсах, і кричущу камізельку в червоно-помаранчеву клітинку. Нагадує причепуреного м’якопанцирного краба.

— Скажи-но, — попросив Ретвенко. Його керчинська від самого початку була не дуже, а після кількох чарок стала ще гіршою. — Чому місто так тхне старою зупою, як умивальник, повний посуду?

Шинкар засміявся.

— Це Кеттердам. Ти звикнеш до цього.