«Щоденники дракона»

Валерій Поляков

Щоденники дракона

Повільно повернулася на довгій шиї важка голова. Очі, що випромінювали бурштинове світло, моргнули й закрилися знов. Подих пробудження, прошелестівши кімнатою, що за своїми розмірами більше нагадувала бальну залу, шелеснув важкими шторами, стріпнув вогник світильника під стелею, зачепив сторінки розкиданих на столі книг і згас.

Сон знову тікає! Що поробиш — старість таки бере своє. Адже тобі ще трохи — та й п’ять тисяч років! — Дракон устав зі свого ложа й солодко потягнувся від кінчика носа до кінчика хвоста — неначе хвиля пробігла його шестиметровим тілом. — Так, п’ять тисяч… Вже двісті років, як він став Консультантом Конклаву. Півтори тисячі був його членом. А до того? Багато чого було до! Починав як і всі. Учень школи. Магістр. Згодом — Посвячення, після якого він отримав звання Вчителя і це дивовижне тіло. То був цікавий час, хоча й важкий. Час відкриття світу. Він швидко став визнаним авторитетом у своїй царині — бойовій магії, і тоді його призначили Куратором сектору. Тут йому вже довелося по справжньому відчути, що таке влада і відповідальність. А вже ставши членом Конклаву…

Хто б тільки знав, що то таке: не мати права на помилку… У голові постійно так і стугонить: твоя помилка — це чиїсь життя! Тижнями не спав, не їв… А декого ще й завидки беруть: Дракон той усе на світі витримає, нерви у нього, кажуть, залізні! Які там залізні? Добре було на нижчих ступенях посвяти. Роби, що й як покажуть, та й годі! А от вирішувати щодня тисячі проблем на всій планеті, та й не тільки на ній — ото клопіт!

Ну, добре, чого бурчати? Хіба ти невдоволений? Навпаки! Почнись усе з початку, іншого б життя не схотів! Знов би з радісним щенячим виском побіг до дверей Школи.

Та й те сказати — Консультант Конклаву! За півмільйона років таких всього й було не більше двох десятків! Тепер живи спокійно, займайся чистою наукою. Знайдеш щось новеньке — передай котромусь Вчителю. Далі вже його справа.

Як до Конклаву коли й запросять, то більше з пошани, а ніж за потребою. Слава Творцю, нічого такого, із чим би не впорались без тебе, й не буває.