«Повернення короля»

ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ

ТРИ ПЕРСНІ ДЛЯ ЕЛЬФІВ – ДЛЯ ЇХ КОРОЛІВ,

СІМ – ГОРДИМ ҐНОМАМ З КАМІННИХ ПАЛАТ,

ЩЕ ДЕВ’ЯТЬ – ЛЮДЯМ СМЕРТНИХ РОДІВ,

ОДИН – ПОВЕЛИТЕЛЮ ТЬМИ, ДЕ ІМЛА

В МОРДОРІ, ДЕ МОРОК І ТІНЬ НА ЗЕМЛІ.

ОДИН З НИХ КЕРУЄ, ОДИН – ВСІХ ЗНАЙДЕ,

ОДИН ЇХ ЗБЕРЕ Й У ПІТЬМІ ВСІХ ЗВЕДЕ

В МОРДОРІ, ДЕ МОРОК І ТІНЬ НА ЗЕМЛІ.

КНИГА П'ЯТА

РОЗДІЛ 1

МІНАС-ТІРІТ

Піпін визирнув зі свого сховку між складок Ґандальфового плаща. Цікаво, чи прокинувся він, чи й досі перебуває в якомусь невловному сні, що огорнув його, відколи розпочалася ця страхітлива гонитва – подумав гобіт. Обабіч мигтів темний світ, у вухах голосно співав вітер. Піпін бачив лише, як зірки обертаються в небі, на тлі якого розлогими тінями ген праворуч відступали вдалину південні гори. Він спробував крізь сон пригадати тривалість і етапи своєї подорожі, та його пам’ять була ще сонна й непевна.

Спершу вони без зупинок мчали кудись на шаленій швидкості, а десь на світанку гобіт побачив тьмяне золоте мерехтіння: Тіньогрив приніс їх до мовчазного міста і до великої порожньої оселі на пагорбі. Щойно вони ступили під її дах, як угорі знову промайнула крилата тінь, і всіх аж замлоїло від страху. Проте Ґандальф заспокоїв Піпіна тихими словами, і гобіт заснув у куточку, стомлений, але напружений, невиразно чуючи, як заходять і виходять люди, і вловлюючи їхнє перемовляння та чарівникові накази. Потому знову була гонитва, тривала нічна гонитва. То була друга, ні – третя ніч, відколи гобіт заглянув у Камінь. Від того моторошного спомину Піпін остаточно прокинувся і здригнувся, бо в шумі вітру заклекотала безліч зловісних голосів.

У небі спалахнув вогонь – жовта заграва, подекуди перетнута темними пасмугами. Піпін злякався і знову на мить занурився у чарівниковий плащ, міркуючи, до якого жахливого краю везе його Ґандальф. Потому він протер очі й побачив, що то місяць викочується з мороку на сході, ще й майже повний. Тож ніч тільки-но розпочалася й у них із Ґандальфом попереду було ще багато годин мандрів у темряві. Гобіт поворухнувся й озвався.

– Де ми, Ґандальфе? – запитав.

– У королівстві Ґондор, – відповів чарівник. – Ми все ще їдемо теренами Анорієну.